Венеційська бієнале

2000 року Україна вперше отримала запрошення взяти участь у Венеційській бієнале 2001 року. За рішенням міністра культури Богдана Ступки куратором українського павільйону був призначений Юрій Онух, комісаром Євген Карась. Після проведеного відбору був прийнятий проєкт «Фонду Мазоха» (Ігор Подольчак, Ігор Дюрич) — «Найкращі художники 20-го століття».[2][3][4][5] В цьому проєкті найкращими художниками були представлені — політичні діячі (Адольф Гітлер, Мао Цзедун, Пол Пот, Микита Хрущов, Кім Ір Сен, Саддам Хусейн, Гаррі Трумен), науковці (Зигмунд Фрейд), серійні вбивці-ман'яки (Альберт ДеСальво, Джеффрі Дамер, Джек Кеворкян), терористка (Ульріка Майнхоф), військовий злочинець (Ільзе Кох), педофіл (Марк Дютру), бандити (Бонні та Клайд, Аль Капоне)[6][7] Всі персонажі проєкту були представлені не тільки «своїми» художніми творами, але й брендами свого імені з рекламою своєї продукції.[8] Після скандального втручання віце-прем'єра України Миколи Жулинського проєкт був відхилений, куратор проєкту відсторонений.[9][10][11]

Натомість був призначений новий куратор Валентин Раєвський та відібраний інший проєкт — «Перший український проект» («Палатка»).

Учасники проєкту:

• Арсен Савадов
• Валентин Раєвський
• Олег Тістол
• Юрій Соломко
• Ольга Мелентій
• Сергій Панич

По спеціальному запрошенню куратора 49-ї бієнале Харальда Зеємана до окремої експозиції були запрошені:

• Віктор Марущенко (фото «Чорнобиль»)
• Олександр Ройтбурд (проєкт «Психоделічне вторгнення броненосця „Потьомкін“ у тавтологічному галюцинозі Сергія Ейзенштейна» (1998))

2003 року Україну представляв проєкт «Жорна часу» Віктора Сидоренка Проєкт був розміщений на двох поверхах Palazzo Giustinian Lolin[12], що виходить на Гранд Канал навпроти Gallerie dell'Accademia і складався з картини 2х5 метрів, двох інсталяцій, а також відео[13]. Кураторами проєкту стали О. Соловйов та О. Федорук. Для створення відео, за мотивами своєї картини Віктор Сидоренко запросив Олеся Саніна (режисер монтажу), Сергія Михальчука (оператор), Аллу Загайкевич (композиторка)[14].

Україна була представлена проєктом Миколи Бабака «Діти твої, Україно»[15]. Паралельно до офіційної експозиції під патронатом Віктора Пінчука проводилася виставка «First Acquisitions» («Перші придбання») українських художників Савадова, Михайлова, Цаголова та іноземних митців Філіппа Паррено, Навина Раваншайкула, Джун Нгуєна-Хацушибиї, Карстен Хеллера, Олафура Еліассона,Гелени Альмейди.

За пропозицією Кабінету Міністрів України, на 52-й Венеційській бієнале 2007 року Україну представляв Київський центр сучасного мистецтва PinchukArtCentre. Українська експозиція була розміщена у палаці Пападополі (Сан Поло 1364). Назва експозиції — «Поема про внутрішнє море». За графіком проведення 52-ї виставки, український павільйон був відкритий для критиків, кураторів та окремих колекціонерів із 7 червня; для загального відвідування — із 10 червня до 21 листопада.[16].

Британська газета Daily Telegraph віднесла український павільйон до 5 найцікавіших, іншими серед яких є павільйони Британії, Франції, США та Середньої Азії. [17] На відкритті виставки віце-прем'єр і міністр культури Італії Франческо Рутеллі, в ході бесіди з віце-прем'єр-міністром України з гуманітарних питань Дмитром Табачником, висловив думку, що українська експозиція є «однією з трьох топ-подій» виставки. [18] Всього на Венеційській бієнале 2007 року було представлено 77 країн та понад сто художників.[19]

Представники України на відкритті експозиції:

• Пітер Дорошенко — комісар павільйону; президент PinchukArtCentre, голова Балтійського Центру Сучасного Мистецтва у Гейтсхеді, Британія.
• Дмитро Табачник — віце-прем'єр міністр України з гуманітарних питань.
• Віктор Пінчук — представники Міністерства культури і туризму України, засновник Центру сучасного мистецтва PinchukArtCentre.
• Олександр Соловйов та Віктор Сидоренко — куратори павільйону.

Список художників:

• Сергій Братков (Україна)
• Олександр Гнилицький та Леся Заєць (Україна)
• Борис Михайлов (Україна)
• Юнген Теллер (Німеччина/Британія)
• Марк Тічнер (Британія)
• Сем Тейлор-Вуд (Британія)
• DZINE (США)

В 2009 р., Україну знов представляв центр сучасного мистецтва PinchukArtCentre. Павільйон під назвою «Степи мрійників» був створений митцями Іллею Чичканом та Міхарою Ясухіро. Куратором проєкту був Володимир Кличко.[20]

Кураторами українського павільйону були Олексій Роготченко та Акілле Боніто Оліва.[21]. Уповноваженим був Віктор Сидоренко, директор Інституту проблем сучасного мистецтва Національної академії мистецтв України.

Україну представила Оксана Мась з проєктом Post vs Proto-Renessans. PinchukArtCentre представив також виставку The Future Generation Art Prize @ Venice за участі дев'ятнадцяти художників з 18 країн, зокрема українського художника Артема Волокітіна[22].

Кураторами українського павільйону були Олександр Соловйов і Вікторія Бурлака. Були представлені роботи трьох художників: Гамлета Зіньковського, Миколи Рідного та Жанни Кадирової[23].

Україна на 56-й бієнале представлена павільйоном «Надія» з роботами художників: Жанни Кадирової, Микити Кадана, Євгенії Білорусець, Миколи Рідного разом з поетом Сергієм Жаданом, Анни Звягінцевої, Артема Волокітіна та художників «Відкритої групи» (Юрій Білей, Антон Варга, Павло Ковач молодший, Станіслав Туріна).[24]

Україну представляв фотограф Борис Михайлов, відомий своєю разючою реалістичною фотографією, Юрген Теллер, Іван Світличний, арт-група SVITER. Кураторами українського павільйону були Пітер Дорошенко та Лілія Куделя. Бюджет Українського павільйону на Бієнале склав менш ніж півмільйона доларів США.[25]

У 2019 році Україну представив проєкт «ПАДАЮЧА ТІНЬ „МРІЇ“ НА САДИ ДЖАРДІНІ», автором якої стала «Відкрита група» (Антон Варга, Юрій Білей, Павло Ковач молодший, Станіслав Туріна)[26].

• 1986, Франк Ауербах ( Німеччина), Зігмар Польке ( Німеччина)
• 1988, Джаспер Джонс ( США)
• 1990, Джованні Ансельмо ( Італія), Бернд та Гілла Бехер ( Німеччина)
• 1993, Річард Гамільтон ( Велика Британія), Антоні Тапіес ( Іспанія), Роберт Вільсон ( США)
• 1995, — * 1997, Еміліо Ведова ( Італія), Агнес Мартін ( США)
• 1999, Луїза Буржуа ( Франція), Брюс Наумен ( США)
• 2001, Річард Серра ( США), Сай Твомблі ( США)
• 2003, Мікеланджело Пістолетто ( Італія), Карол Рама ( Італія)
• 2005, Барбара Кругер ( США)
• 2007, Малік Сідібе ( Малі)
• 2009, Йоко Оно ( Японія), Джон Балдессарі ( США)
• 2011, Франц Вест ( Австрія), Елейн Стуртевант ( США)
• 2013, Марія Лассніг ( Австрія), Маріса Мерц ( Італія)
• 2015, Ель Анатасу ( Гана)
• 2017, Карло Шнейман ( США)

• 1995, Гері Хілл ( США), Р. Біт Китай ( США)
• 1997, Марина Абрамович ( США) та Герхард Ріхтер ( Німеччина)
• 1999, Дуг Ейткен ( США), Цай Гоцян ( КНР), Ширін Нешат ( Іран)
• 2001, Джанет Кардіфф та Джордж Бурез Міллер, Маріса Мерц ( Італія) та П'єр Гюгі ( Франція)
• 2003, Пітер Фішлі і Девід Вайс ( Швейцарія)
• 2005, Томас Шютте ( Німеччина)
• 2007, Леон Феррарі ( Аргентина)
• 2009, Тобіас Рехбергер ( Німеччина)
• 2011, Крістіан Марклай ( США)
• 2013, Тіно Сегал ( Велика Британія) / Німеччина)
• 2015, Адріан Пайпер ( США)
• 2017, Франц Ерхард Вальтер ( Німеччина)

• 1986, Даніель Бурен ( Франція)
• 1988,  Італія
• 1990, Дженні Хольцер ( США)
• 1993, Ганс Хааке, Нам Джордж Пейк ( Німеччина)
• 1995, Акрам Ель Магдуб, Хамді Аттія, Медхат Шафік, Халед Шокрі ( Єгипет)
• 1997, Фабріс Гіберт ( Франція)
• 1999, Моніка Бонвічіні, Бруна Еспозіто, Луїза Ламбрі, Паола Піві, Грація Тодері ( Італія)
• 2001, Грегор Шнайдер ( Німеччина)
• 2003, Су-Мей Цзе ( Люксембург)
• 2005, Аннет Мессаджер ( Франція)
• 2007, Андреас Фогаразі  Угорщина
• 2009, Брюс Науман ( США)
• 2011, Крістоф Шлінгеншф, куратор Сюзан Гаенсхаймер ( Німеччина)
• 2013, Стефано Раболлі Пансера і Паула Насіменто ( Ангола)
• 2015, Хайг Айвазян, Нигол Безьян, Анна Богхиюан, Гера Бююкташ, Сілвіна Дер Мегердитчян, Айрін Анастас і Рене Габрі, Мехітар Гарабідян, Айкатерині Гегісіан, Ерванд Дзянікян і Річчі Луччі, Арам Джибілян, Ніна Качадурян, Мелік Оганян, Мікаєль Оганджанян, Розана Палазян, Саркис, Грайр Саркісян, куратор Аделина Куберян фон Фюрстенберг ( Вірменія)
• 2017, Енн Імхоф ( Німеччина)