Симеон Огурцевич

Симеон Огурцевич ЧСВВ (лат. Simeon Ohurcewycz; 20 серпня 1654, Вільно — 13 червня 1698, Суботники) — церковний діяч, священик-василіянин, доктор філософії і богослов'я, протоархимандрит Василіянського Чину Конґреґації Пресвятої Тройці в 1690—1698 роках.

о. Симеон Огурцевич ЧСВВ
Протоархимандрит Василіянського Чину Конґреґації Пресвятої Тройці (1690—1698)
Загальна інформація
Народження 20 серпня 1654(1654-08-20)
Вільно
Смерть 13 червня 1698(1698-06-13) (43 роки)
Суботники, нині Ів'євський район Гродненська область Білорусь
Підданство Велике князівство Литовське
Освіта Грецька колегія святого Атанасія
Ступені доктор філософії,
доктор богослов'я
Служіння в церкві
Конфесія Руська унійна церква
Рукоположення перед 1677

Життєпис

Народився у Вільно 20 серпня 1654 року в сім'ї Яна Огурцевича, віленського бурмістра, і Марії з роду Микулехович Скуминович[lower-alpha 1]. У юному віці вступив до Василіянського Чину. У 1677 році вже як священик виїхав на дальші студії до Папської грецької колегії св. Атанасія в Римі (прибув до колегії 21 листопада 1677 року)[1]. 12 серпня 1682 року отримав докторські ступені з філософії і богослов'я, а через два дні виїхав на Батьківщину[2].

Після студій був вікарієм у Жировичах та ігуменом Свято-Троїцького монастиря у Вільно. На капітулі в Новогрудку 1686 року обраний секретарем Чину. На генеральній капітулі, що відбулася 1690 року в Мінську о. Симеона Огурцевича спочатку обрано дожиттєвим консультором (радником) Чину замість о. Пахомія Огілевича (†1686), а на наступних сесіях — протоархимандритом. На цій капітулі також були прийняті постанови щодо уряду протоархимандрита: «щоб протоархимандрит для поваги самого стану й Чину завжди їздив з поважним, ученим і побожним товаришем та щоб сам не назначував одного настоятеля монастиря, ані не вирішував жодної важливішої справи без поради і згоди генеральних консульторів, бо інакше воно стає недійсним і нечинним»[3]. На Жировицькій капітулі о. Симеона Огурцевича вдруге вибрано протоархимандритом.

Від 1692 року після смерті рідного брата Йосафата Огурцевича, який був архимандритом у Гродні, о. Симеон став Гродненським архимандритом[4]. Був одним із кандидатів на Смоленську архієпархію і змагався за привілей на неї з Йосафатом Гуторовичем[5].

Помер о. Симеон Огурцевич 13 червня 1698[6] в містечку Суботники від удару блискавки, яка влучила в корчму, де він зупинився перечекати грозу[5].

Зауваги
  1. filius Joannis et Mariae Mikuliechowna Skuminowna — див. Meletius M. Wojnar OSBM. De Protoarchimandrita Basilianorum… — P. 271.

Примітки
  1. Dmytro Blažejovskyj. Byzantine Kyivan rite students… — P. 84.
  2. Meletius M. Wojnar OSBM. De Protoarchimandrita Basilianorum… — P. 271.
  3. Порфирій Підручний. Василіянський Чин від Берестейського з'єднання (1596) до 1743 року // Нарис історіï Василіянського Чину святого Йосафата. — Рим: Видавництво ОО. Василіян, 1992. — С. 160.
  4. Meletius M. Wojnar OSBM. De Protoarchimandrita Basilianorum… — P. 272.
  5. Борис І. Балик, ЧСВВ. «Катафальк чернечий»… — S. 89.
  6. bazylianie.pl. Вибір з «Пом'яника» Чину Св. Василія Великого – червень. www.bazylianie.pl (uk-ua). Процитовано 29 червня 2017.

Джерела
  • Борис І. Балик, ЧСВВ. «Катафальк чернечий» Василіян XVII—XVIII ст. (Рукописна збірка життєписів Василіян) // Analecta Ordinis Sancti Basilii Magni, Sectio II. — Vol. VIII. — Romae 1973. — S. 67—98. (пол.)
  • Meletius M. Wojnar OSBM. De Protoarchimandrita Basilianorum (1617—1804). — Romae 1958. — 298 p. (лат.)
  • Dmytro Blažejovskyj. Byzantine Kyivan rite students in Pontifical Colleges, and Seminaries, Universities and Institutes of Central and Western Europe (1576—1983), AOSBM, Sectio I. — Vol. 43. — Rome 1984. — 366 p. (англ.)
  • Нарис історіï Василіянського Чину святого Йосафата. — Рим: Видавництво ОО. Василіян, 1992.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.