Гродненська область

Для області характерний плоский рельєф (130—190 метрів). Центральне положення займає Німанська низовина, витягнувшись уздовж Німана, при виході Німана за кордони республіки знаходиться найнижча точка країни — 80 метрів над рівнем моря. На півночі та північному сході розташована Лідська рівнина (до 170 метрів) і Ошмянська височина (до 320 метрів), на крайньому північному сході республіки — частина Нарачано-Вілейської низовини. На півдні та сході знаходяться моренні згладжені височини: Гродненська, Вовковиська, Новогрудська — на якій знаходиться найвища точка області — Замкова гора (323 метри).

Корисні копалини: залізні руди (Новоселковське родовище ільменіт-магнетитових руд у Корелицькому районі і деякі прояви руди вздовж кордону з Литвою у Гродненському районі), торф (головним чином у Німанській низовині), крейда, цегляна та черепична глини, цементна сировина (головні родовища у Вовковиському районі), силікатні піски, вапняна сировина, піщано-гравійний матеріал.

Зима в області м'яка і коротка, літо — довге і помірно тепле. Середньомісячна температура повітря у січні коливається від −6,6 °C в Корелицькому і Новогрудському районах до −5 °C на південному заході в Берестовицькому та Свіслоцькому районах, в липні температура сягає 17-18,2°С. Вегетативний період триває 189—200 діб. Річна кількість опадів становить 520—640 мм, 71 % з них припадає на теплу половину року (квітень — жовтень).

Практично усі терени області відносяться до басейну Німана і його приток: Березина, Гав'я, Дітва, Лебеда, Котра (справа), Уша, Сервач, Щара, Ласосна. На північному сході тече річка Вілія (з Ошмянкою). На північному заході починається річка Нарва — притока річки Вісла. Августовський канал з'єднав басейни Німана та Вісли. Найбільші озера: Біле, Рибниця, Молочне, Світязь (в межах Світязянського ландшафтного заказника), Свирь та Вишневське (на кордоні з Мінською областю).

Ґрунти сільськогосподарських угідь значно ерозовані і забрилені, значно заболочені. Дерново-підзолисті ґрунти становлять 78,9 % площ сільгоспугідь, дерново-підзолисті заболочені — 17,5 %. Переважають супіщані ґрунти — 56,9 %, є суглинисті — 23,1 %, піщані і торф'яні — по 10 %. Осушені землі становлять 18,5 % сільгоспугідь.

Середня лісистість становить 33 %, від 10-12 % в Берестовицькому і Зельвенському районах до 50 % — у Свіслоцькому. Ліси переважно хвойні (68,8 %) та ялинкові (11 %), менше березових, чорновільхових, дубових, грабових, ясеневих. Збереглися великі лісові масиви — пущі: Налибокська, Липичанська, Графська, частково Біловезька.

Переважають низинні болота, що займають 6,6 % території області, більша частина їх осушена. Під луками зайнято 14,4 % території, 2/3 з них — низинні. На території області знаходяться 10 природних заказників республіканського значення, 50 пам'ятників природи.

Територія Гродненщини заселена починаючи з пізнього палеоліту. Найдревніші стоянки — на озері Світязь, біля села Черешля Новогрудського, Несиловичі Дятловського, Збляни Лідського районів, біля гирла річки Котра.

Наприкінці першого — початку другого тисячоліття на території Гродненщини склалася вкрай складна етнічна ситуація. Тут жили східнослов'янські племена (дреговичі, кривичі, волиняни, древляни), західнослов'янські (мазовшани), східнобалтські (литва), західнобалтські (ятвяги). У другій половині 1 тисячоліття починається слов'янська колонізація. Опановуючи території Гродненщини, слов'яни поступово асимілювали балтомовне населення, що жило там. Асиміляція балтів тривала аж до 12-13 століть.

До початку 12 століття значна частина Верхнього Принімання виявилася в складі давньоруської держави — Київської Русі. У цей час з'являються перші великі міста — Гродно (1128), Новогрудок (давньоруською мовою — Новгородок або Новогородок) (1212), Слонім (1251), Вовковиськ (1005), Ліда (1323).

У XII — першій половині XIV сторіччя існували Гродненське, Новогрудське й Вовковиське князівства. Ці самостійні державні об'єднання несли на собі відбиток єдиного політичного й соціально-економічного розвитку східнослов'янських земель у складі Київської Русі. Князівства, як і інші західноруські землі, тривалий час перебували під постійною загрозою монголо-татарського завоювання. Понад два сторіччя вони були форпостом боротьби з агресією хрестоносців.

Саме ці обставини зумовили утворення в XII-XIV століттях багатонаціональної держави — Великого князівства Литовського, Руського й Жемойтського. Першою столицею цього державного утворення стало місто Новогрудок.

В умовах боротьби проти агресії хрестоносців у замку Крево, що в Сморгонському районі, укладена знаменита Кревська унія 1385 року, що поклала початок об'єднанню Великого князівства Литовського і Польщі у єдину державу — Річ Посполиту.

Значною віхою в спільній боротьбі за незалежність проти зовнішньої агресії стала Грюнвальдська битва 1410 року, де була здобута перемога над завойовниками.

В 12-16 століттях найбільші міста й містечка Гродненщини стали відігравати значну роль в економічному й культурному житті країни. Деякі з них (Гродно, Новокупок, Слонім) одержали самоврядування відповідно до магдебурзького права. Гродненська економія, як адміністративно-територіальна одиниця, була в той час однією з найрозвиненіших і богатих у державі.

Гродненська область в 1944—1946 рр.

Гродненська область в 1946—1954 рр.

Після 2 і 3 поділів Речі Посполитої в 1793 і 1795 р. територія сучасної Гродненської області ввійшла до складу Російської імперії. Значною подією в її історії став 1801 рік, коли була утворена Гродненська губернія, що незабаром стала однієї з найбільше економічно розвинених губерній Росії.

Мешканці Гродненщини брали активну участь у повстаннях під керівництвом Тадеуша Костюшка, Костянтина Калиновського. В останньому випадку, повстання підтримали в основному поляки й литовці. Білоруські селяни здебільшого не прийняли повстання Калиновського й разом із царськими військами воювали проти них[1]. Також жителі Гродненщини брали участь у виступах 1917 року. За умовами Ризького мирного договору 1921 року вся територія сучасної Гродненської області була включена до складу Польщі.

У вересні 1939 року, внаслідок радянської анексії західнобілоруських земель Гродненщина була включена до Білоруської РСР. Гродно одержав статус районного центру в новоутвореній Білостоцькій області. У роки німецько-радянської війни на території області діяли радянські й польські партизани. Частина Гродненщини за німців належала до Білостоцької округи, решта — до генеральної округи Білорутенія. Після зайняття Білорусі радянськими військами, її області були розукрупнені. З частин Білостоцької, Берестейської і Барановицької областей 20 вересня 1944 року була утворена Гродненська область із центром у місті Гродно. В 1946 р., відповідно до договорів Ялтинської конференції 1945 р., кордон Білорусі й Польщі встановлювалася по так званій лінії Керзона. У результаті західні прикордонні ділянки Гродненської області були передані Польській народній республіці. В 1954 р. після укрупнення областей БРСР до Гродненської області приєднали ділянки розформованих Молодечненської та Барановицької областей, і вона отримала сучасні обриси.

Місце області на мапі Білорусі

На 2003 на теренах Гродненської області мешкало 1150 тисяч осіб, з них: 746,4 тис. (63,6 %) — в містах, 427,5(36,4 %) — в селищах.

Кількість чоловіків в Гродненщині становить 552,8 тис. (47,1 %), Кількість жінок — 621,1 тис. (52,9 %). Численність населення у віці до 19 років становить 312 тис. осіб, 20-59 років — 622,5 тис., 60 років і старіше — 239,4 тис.

За національним складом: білоруси становлять 62,3 %, поляки — 24,8 %, росіяни — 10,1 %, українці — 1,8 %, литовці — 0,2 %, татари — 0,2 %, євреї — 0,4 %, інші національності — 0,4 %.

Історична динаміка національного складу населення Гродненської області за даними переписів.

• 
  Частка білорусів по районах

     >90%

     80–90%

     70–80%

     60–70%

     50–60%

     40–50%

     <40%
• 
  Частка поляків по районах

     >50%

     30–50%

     20–30%

     10–20%

     5–10%

     2–5%

     <2%
• 
  Частка росіян по районах

     >10%

     8–10%

     5–8%

     <5%

Міста з населенням понад 20 тисяч осіб:

У 2009 р. підприємства області виробили промислової продукції у фактичних відпускних цінах (з урахуванням давальницької сировини) на суму 11,603 трлн рублів(2008-11,033).

• «Рэгіянальная газета» (укр. Регіональна газета) — щотижнева суспільно-політична газета білоруською мовою.

• Мокржецький Сигізмунд Олександрович — професор, ентомолог і фітопатолог, дослідник Біловезької пущі
• Володось Микола Леонтійович — радянський та український серцево-судинний хірург та вчений. Доктор медичних наук. Лауреат Премії ім. О. М. Бакулєва.

• Гродненський обласний виконавчий комітет
• Карти області й районів, плани міст

	Литва
Польща		Мінська область
	Берестейська область