Симфонія № 41 (Моцарт)

Симфонія № 41 В. А. Моцарта, до мажор (K. 551) завершена 10 жовтня 1788.[3] і є останньою симфонією композитора. Цю симфонію називають також Юпітер (Jupiter), однак ця назва не є авторською, вперше вона з'явилася у фортепіанному перекладі Дж. П. Селмона. На думку Дж. Грува ця симфонія є «найвеличнішим оркестровим твором, що передував Французькій революції»[4].

Симфонія № 41
Композитор Вольфґанґ Амадей Моцарт
Каталог K. 551
Створено 10 серпня 1788[1] (3)
Видано 1788
Тональність до мажор[2]
Частин 4 movement
 Симфонія № 41 у Вікісховищі

Створення і виконання

41-а симфонія є останньою з трьох симфоній, які Моцарт написав протягом літа 1788 року. На думку Робінса Лендона перед написанням твору композитор вивчав, згодом частково наслідуючи, Симфонію № 39 Йоганна Гайдна. Паралельно Моцарт писав фортепіанні тріо мі мажор та до мажор, Сонату для фортепіано № 16 та Сонатіну для скрипки.

Достеменно невідомо, чи була виконана ця симфонія за життя композитора. Згідно з О. Е. Дойчем, у цей час Моцарт готував серію «Канцертів у Казино» в новому казіно в Шпіґельґлассе, однак не можна точно встановити, чи відбулася ця серія концертів, чи, можливо, Моцарт втратив до неї інтерес.[3]

Структура

Симфонія складається з чотирьох частин:

  1. Allegro vivace, 4/4
  2. Andante cantabile, 3/4
  3. Menuetto: Allegretto — Trio, 3/4
  4. Molto allegro, 2/2

Склад оркестру — флейта, 2 гобої, 2 фаготи, 2 валторни, 2 труби, літаври, група струнних. Особливістю цієї симфонії є те, що весь її розвиток веде до монументального фіналу, що вінчає симфонію, як величний купол вінчає грандіозний собор.

Перша частина

Перша частина написана у сонатній формі і містить три контрастні теми, що мають самостійне мелодійне значення: теми головної, побічної й заключної партій. Сама тема головної партії (що нерідко буває в Моцарта) містить у собі яскравий внутрішній контраст, вона складається із двох елементів:

Ця ж тема лежить в основі сполучної партії, особливо її другий елемент, що одержує секвенційний розвиток. Побічна партія написана у домінантовій тональності (соль мажор) — вона легка і рухлива:

У процесі подальшого викладу побічної партії в неї вклинюється другий елемент головної партії, завдяки чому створюється єдність між контрастними головною й побічною партіями.

Заключна партія будується на самостійному тематичному матеріалі. Стверджуючи домінантову (соль-мажорну) тональність, вона завершує експозицію:

Родзинкою цієї симфонії є 5-голосне фугато, в якому проводяться 5 основних тем симфонії в кінці четвертої частини. Основною темою фіналу є тема, що являє собою перші чотири ноти з Меси Missa Pange lingua Жоскена Депре:

Примітки
  1. Grove Music Online — ISBN 978-1-56159-263-0 — doi:10.1093/GMO/9781561592630.ARTICLE.6002278233
  2. list of symphonies by Wolfgang Amadeus Mozart
  3. Deutsch 1965, 320
  4. Grove 1906

Література

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.