Сироватський Сергій Іванович
Сергій Іванович Сироватський (2 березня 1925 — 26 вересня 1979) — радянський фізик і астрофізик.
| Сироватський Сергій Іванович | |
|---|---|
| Народився |
2 березня 1925 Березнегувате, Миколаївська округа, Одеська губернія, Українська СРР, СРСР |
| Помер |
26 вересня 1979 (54 роки) Москва, СРСР |
| Поховання | Востряковський цвинтар |
| Країна |
 СРСР |
| Діяльність | фізик |
| Alma mater | фізичний факультет МДУ |
| Заклад | Фізичний інститут імені П. М. Лебедєва |
| Ступінь | доктор фізико-математичних наук |
| Нагороди |
 |
Наукова біографія
Родився у Березнегуватому Миколаївської області. У 1951 закінчив Московський університет. Після закінчення аспірантури у Фізичному інституті АН СРСР працював в цьому інституті, завідував сектором. Професор Московського фізико-технічного інституту.
Наукові роботи відносяться до космічної фізики та фізики плазми. Сформулював замкнуту систему рівнянь магнітної гідродинаміки у формі законів збереження. Досліджував деякі проблеми стійкості магнітогідродинамічних розривів; знайшов клас точних рішень рівнянь магнітної гідродинаміки, відповідних руху середовища вздовж магнітного поля довільного виду, зокрема розв'язав задачу про виштовхуючу силу в магнітній гідродинаміці. Результати цих робіт широко застосовуються у фізиці космічного простору. У циклі радіоастрономічних досліджень розвинув теорію синхротронного випромінювання в застосуванні до космічних умов; розробив метод обчислення інтенсивності цього випромінювання і з його допомогою отримав важливий висновок про природу релятивістських електронів у Галактиці, показавши, що вони прискорюються безпосередньо в джерелах. Отримав і досліджував рівняння, що визначають трансформацію спектрів радіовипромінювання під впливом втрат енергії електронів; це дало можливість оцінити вік деяких космічних радіоджерел. В області астрофізики космічних променів проаналізував (спільно з В. Л. Гінзбургом) загальні питання теорії походження космічних променів, розглянув їхній хімічний склад і трансформацію при блуканні в міжзоряному просторі, вказав механізм, що забезпечує переважне прискорення важких іонів. Отримав ряд важливих результатів, що стосуються спектру та інтенсивності електромагнітного випромінювання, яке виникає при деяких процесах в гамма- та рентгенівських джерелах. Роботи Сироватського з проблеми динаміки плазми в сильних вморожених магнітних полях відкрили можливість пояснити виникнення прискорених частинок при спалахах на Сонці, генерацію космічних променів в турбулентних магнітних полях оболонок наднових зірок, нестаціонарних галактичних ядрах і квазарах.
Автор монографії «Походження космічних променів» (спільно з В. Л. Гінзбургом, 1963).
Джерела
- Колчинский И. Г., Корсунь А. А., Родригес М. Р. (1977). Сыроватский Сергей Иванович. Астрономы. Биографический справочник (на сайте Астронет). отв. редактор Богородский А. Ф. (вид. 2-ге, 416 с.). Киев: Наукова думка.(рос.)