Скалон Павло Миколайович

Павло Миколайович Скалон (15 червня 1868, Санкт-Петербург — 14 грудня 1937, Томськ) — російський генерал, викладач кадетських корпусів, останній директор Іркутського кадетського корпусу.

Скалон Павло Миколайович
Народження 15 червня 1868(1868-06-15)
Санкт-Петербург, Російська імперія
Смерть 14 грудня 1937(1937-12-14) (69 років)
Томськ, Новосибірська область, РРФСР, СРСР
вогнепальне поранення
Країна  Російська імперія
 СРСР
Освіта Павловське військове училище (1889), Олександрівський кадетський корпусd і Академія Генерального штабу (1897)
Звання генерал-майор
Рід Скалони
Нагороди
Орден Святого Володимира 3 ступеня
Орден Святого Володимира 4 ступеня
Орден Святої Анни 2 ступеня
Орден Святого Станіслава 2 ступеня
 Скалон Павло Миколайович у Вікісховищі

Біографія

Православний. З дворянського роду Скалонів. Син генерал-майора Миколи Миколайовича Скалона.

Закінчив Олександрівський кадетський корпус та 1-ше військове Павлівське училище (1889), був випущений підпоручиком у Печорський 92-й піхотний полк.

Чини: поручик (1892), штабс-капітан (1897), капітан (1899), підполковник (1902), полковник (за відміну, 1906), генерал-майор (за відміну, 1916).

У 1894 році був призначеним офіцером-вихователем до 1-й Московського кадетського корпусу. У 1897 закінчив Миколаївську академію Генерального штабу за 1-м розрядом. Був помічником інспектора класів (1897—1906), потім інспектором класів (1906—1908) в Сибірському кадетському корпусі, інспектором класів (1908—1916) у Воронезькому кадетському корпусі.

У липні 1917 року був призначений директором Іркутського кадетського корпусу. В січні 1918 року був звільнений від служби більшовиками. Після встановлення влади Тимчасового Сибірського уряду був повернутий на посаду директора, який займав у 1918—1919 роках.

Після закінчення Громадянської війни залишився в Іркутську. 30 березня 1920 року був заарештований та звинувачений у контрреволюційній діяльності. Вирок за цією справою невідомий[1]. З 10 липня 1920 року працював у структурі Всевобуча. На 1 березня 1923 року працював помічником начальника Навчального відділення Головного управління Всевобуча[2].

Пізніше жив у Томську. 3 листопада 1937 року був знову заарештований. 9 грудня 1937 трійка УНКВС Новосибірської області засудила Скалона до розстрілу за статтею 58-2-11 КК РРФСР за «причетність до кадетсько-монархічної організації». Розстріляний 14 грудня 1937. Реабілітований у 1958 році[3].

Був одружений з Євгенією Михайлівною Скалон, у шлюбі народилися дві дочки: Ніна та Софія[4].

Нагороди

Примітки
  1. Книга памяти Иркутской области
  2. Список лиц, 1923, с. 208.
  3. Книга памяти Новосибирской области
  4. Скалон Павел Николаевич

Література

Список лиц с высшим общим военным образованием состоящих на службе в Рабоче-Крестьянской Красной Армии. Составлен по данным к 1-му марта 1923 года. — Москва : Типография Р.К.К.А., 1923. — 261 с.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.