Новосибірська область

Новосибірська область розташована на південному сході Західно-Сибірської рівнини. На півночі межує з Томською областю, на південному заході — з Казахстаном, на заході — з Омською областю, на півдні — з Алтайським краєм, на сході — з Кемеровською областю.

Довжина області з заходу на схід — 642 кілометри, з півночі на південь — 444 кілометри.

Основні річки на території області — Об і Омь. Греблею Новосибірської ГЕС утворене Новосибірське водосховище. Також в області розташоване близько 3 тисяч прісних, солоних і гірко-солених озер (Чани, Сартлан та інші).

Північ і північний захід області займає південна частина найбільшого у світі Васюганського болота.

Клімат континентальний, средня температура січня від −16 на півдні, до −20 °C у північних районах. Середня температура липня +18…+20 °C. Середня річна температура повітря — 0,2 °C. Абсолютний максимум — +37 °C, мінімум— −51 °C.

Заморозки на поверхні ґрунту починаються в другій половині вересня й закінчуються наприкінці травня. Тривалість холодного періоду — 178, теплого — 188, безморозного — 120 діб.

Річна кількість опадів ~ 425 мм, переважно у вигляді дощу, 20% опаді припадає на травень — червень, у період із квітня по жовтень випадає (у середньому) 330 мм опадів, у період з листопада по березень — 95 мм.

На рік 86 безхмарних днів і 67 — із суцільною хмарністю.[2]

Новосибірська область відповідно до чинного законодавства віднесена до шостої часової зони (MSK+4), що неофіційно називається красноярським часом. Міжнародне позначення KRAT (Krasnoyarsk Time). Розбіжність з UTC складає 7 годин протягом усього року (UTC+7), оскільки сезонні зміни часу в регіоні, як і у всій РФ відсутні. При цьому географічно більша частина області — понад 85 % території — лежить у межах п'ятого часового поясу, менша, включно з адмінцентром — містом Новосибірськ — у шостому. З 1924 по 1957 межею часових поясів у кордонах області була річка Об, а з березня 1957 року використовується єдиний час: UTC+7 з 1957 по 1993 (літній час UTC+8 у 1981—1993 роках), UTC+6 (омський час) з 1993 по 2011 (літній час UTC+7 у 1993—2011 роках), UTC+7 у 2011—2014, UTC+6 у 2014—2016, UTC+7 з 2016.

Незважаючи на відносно сприятливі, за сибірськими мірками, кліматичні умови, територія Новосибірської області стала заселятися російськими колоністами досить пізно. Корінними жителями Західного Сибіру є барабинські татари (зараз їх близько 14 тис. осіб). Тепер вони проживають у західних районах Новосибірської області. Вони страждали від постійних набігів калмиків (ойратів і телеутів). Російські поселення також опинилися під цією погрозою, тому люди воліли селитися північніше, у районі Томська. Лише наприкінці XVII століття Новосибірська область почала притягати мігрантів. Перша заїмка була заснована в 1695 році боярським сином Олексієм Кругликом — згодом вона стала селом Кругликовим, що існує дотепер у Болотнинському районі. Незабаром після цього виникло ще кілька сіл — Пашкова, Красулина, Гутова, Кривощековська й Морозова (у районі Бердська).

На початку XVIII століття був побудований Бердський острог, що забезпечував безпеку в навколишній місцевості. До 1717 року він перебував у віданні томського воєводства, потім був переданий у розпорядження кузнецької адміністрації. Бердський острог заповнювався в основному переселенцями із Чаусського відомства й сіл Тарського повіту. У міру зменшення ризику військових набігів кочівників число переселенців зростало, причому багато мігрантів не мали офіційного дозволу на зміну місця проживання й тією чи іншою мірою переслідувалися владою. В 1722 році була зведена Сибірська лінія фортець уздовж річки Іртиш. У неї входили Усть-Тартасське, Каїнське й Убінське укріплення. У першій половині XVIII століття почалося заселення південно-східної частини Бараби й північної частини Кулунди. Втім, хутори й села були дуже маленькими і зазвичай складалися усього з декількох дворів. Основними заняттями населення на території нинішньої Новосибірської області були хліборобство, рибальство, полювання й візництво.

Наприкінці XVII століття на території області появиляются нові остроги — Уртамський і Умревінський, поблизу яких починають осідати переселенці з Європейської частини Росії. Перші російські села виникли на берегах річок Ояш, Чаус і Іня. Близько 1644 року на ріці Бердь утворюється село Маслянино. Близько 1710 року було засновано село Кривощековська.

На початку XVIII століття відомий уральський промисловець Акінфій Демидов побудував два мідеплавильні заводи — Коливанський і Барнаульський. Інші заводи по виплавці міді й срібла були побудовані на річках Касмалі, Нижньому Сузуні, Алії, Великій Талмовій. Найбільше підприємство — Сузунський мідеплавильний завод — виникло в 1764—1765 рр., а з 1766 року почав діяти Сузунський монетний двір, що карбував мідні монети з домішкою срібла.

В 1893 році у зв'язку з будівництвом Транссибірської магістралі й залізничного моста через Об з'явивсе Александровське селище (з 1895 року — Новоніколаєвське). Завдяки зручному географічному розташуванню обумовленому перетинанням Транссибу, судноплавної річки Обі й транспортних шляхів, що зв'язують Сибір з європейською частиною Російської Імперії, швидко зростало його торгово-економічне значення. В 1909 році Новоніколаєвськ одержав статус міста, а в 1925 був перейменований у Новосибірськ.

До 1921 року територія Новосибірської області входила до складу Томської губернії, з 1921 по 1925 — Новоніколаєвській губернії, з 1925 по 1930 — Сибірського краю й з 1930 по 1937 — Західно-Сибірського краю. 28 вересня 1937 року Постановою ЦВК СРСР Західно-Сибірський край був розділений на Новосибірську область і Алтайський край. Ця дата вважається офіційним днем утвору області. На 1937 рік до складу області входило 36 районів, у тому числі території нинішньої Томської й Кемеровської областей. В 1943 році зі складу Новосибірської області була виділена Кемеровська область, в 1944 — Томська область.

Чисельність населення Новосибірської області становить 2 692 251 осіб (2002), по чисельності населення вона займає 3-є місце в СФО, 16-е місце в Росії. Щільність населення — 14,9 осіб на 1 км² (2005) (середній показник по СФО — 4,0; по Росії — 8,4). За щільністю населення область перебуває на 3-му місці в СФО.

Питома вага міського населення — 75,2% (у СФО — 70,5%; у РФ — 73%), сільського — 24,8% (у СФО — 29,5%; у РФ — 27,0%). За рівнем урбанізованості область займає 4-е місце в СФО. За даними Всеросійського перепису населення 2010 року:

У 2005 році середньодушовий дохід жителів області склав 6 555 рублів. В 2006 цей показник зріс до 7 929 рублів (на січень—липень 2007) р.

• Запровадження в дію житлових будинків — 351,8 тис. м² загальної площі
• Оборот роздрібної торгівлі — 92,3 млрд руб.
• Оборот громадського харчування — 3,3 млрд руб.
• Обсяг платних послуг населенню — 21,9 млрд руб.
• Середньодушові грошові доходи населення — 9 059 руб. 60 коп.
• Середньомісячна нарахована заробітна плата одного працівника — 10 937 руб. 90 коп.

Голова адміністрації Новосибірської області — Віктор Толоконський («Єдина Росія»). Вибрано в грудні 1999, переобрано на другий строк 7 грудня 2003. 12 липня 2007 затверджений на посаді на третій строк Обласною радою депутатів за поданням президента РФ Володимира Путіна. Строк повноважень — 5 років.

Основний закон суб'єкта — Статут Новосибірської області (прийнято 5 квітня 1996, у цей час діє зі змінами).

У Новосибірську область входять 14 міст (у тому числі 7 міст обласного підпорядкування), 30 адміністративних районів, 18 селищ міського типу, 428 сільських адміністрацій.

Райони

Адміністративно-територіальний поділ області

• Баганський район (12)
• Барабінський район (8)
• Болотнинський район (28)
• Венгеровський район (4)
• Доволенський район (16)
• Здвінський район (11)
• Іскітимський район (24)
• Карасуцький район (13)
• Каргатський район (15)
• Киштовський район (1)
• Коливанський район (20)
• Коченевський район (21)
• Кочковський район (18)
• Краснозерський район (17)
• Куйбишевський район (5)
• Купинський район (10)
• Маслянинський район (26)
• Мошковський район (29)
• Новосибірський район (30)
• Ординський район (22)
• Сєвєрний район (2)
• Сузунський район (23)
• Татарський район (6)
• Тогучинський район (27)
• Убінський район (14)
• Усть-Тарацький район (3)
• Чановський район (7)
• Черепановський район (25)
• Чистоозерний район (9)
• Чулимський район (19)

Міські округи:

• Новосибірськ (31)
• Бердськ (32)
• Іскітим (33)
• Кольцово (34)
• Об (35)

У регіоні діє 47 ВУЗів. У Новосибірськом Академмістечку розташовані десятки науково-дослідних інститутів, Новосибірський державний університет, Фізико-математична школа НДУ, Інститут досліджень патології кровообігу.

Недалеко від Новосибірська, у наукомісті Кольцово перебувають:

• Державний науковий центр вірусології й біотехнології «Вектор».
• бізнес-інкубатор,
• науково-технологічний парк Новосибірського Академмістечка,
• науково-технологічний парк «Новосибірськ»,
• 55 академічних інститутів Російської академії наук, Російської академії медичних наук, Російської академії сільськогосподарських наук,

У селищі Краснообськ розташоване Сибірське відділення Російської академії сільськогосподарських наук.

Однієї з культурних визначний пам'яток Новосибірська є театри, серед яких найвідомішим уважається Театр опери та балету, що став, свого роду, символом Новосибірська.

Санаторно-курортне лікування

Новосибірський театр опери та балету

У багатьох районах Новосибірської області виявлені родовища термальних і високотермальних йодо- бромних вод. Радонові води є біля селища Коливань і на околицях міста Новосибірська. Перспективним для здійснення санаторно-курортного лікування є використання сульфідних мулових грязей озера Краснозьорне в Краснозьорськом районі, озера Даніліно в Киштовськом районі, озера Карачі в Чановськом районі. Грязьові родовища озер Острівного й Горького занесені в кадастр лікувальних бгрязей Росії. У різних районах області в ході геолого-розвідувальних робіт виявлено 16 родовищ сапропелевих лікувальних грязей, найбільші запаси яких зосереджені в Коливанськом районі, Болотнинськом районі й на околицях міста Новосибірська на озері Плахіно.

У регіоні здійснюють санаторно-курортну діяльність санаторії «Доволенський» у Доволенськом районі, «Краснозьорский» у Краснозьорском районі, «Бараба» і «Карачі» у Чановськом районі, «Омь» у місті Куйбишеві, «Бердський», «Рассвєт», «Парус», «Сибіряк», «Сосновка» поблизу в місті Бердську та його околицях. Також в області багато баз відпочинку та пансіонатів.

Інститут ядерної фізики СО РАН в Академмістечку

Рівень зареєстрованого безробіття (без обліку неповної зайнятості) на середину 2003 року становив 1,3% від економічно активного населення. Однак, на думку багатьох експертів, дійсна картина рівня життя населення відрізняється в гіршу сторону від даних офіційної статистики. За оцінкою, реальний рівень безробіття в 2003 році склав 11,8%.

Рівень безробіття в області на 1 травня 2007 року склав 1,6%, що є найнижчим показником по Сибірy.

В області гостро стоїт проблема алкоголізму й наркоманії. У 2002 році намітилася тенденція збільшення (на 1,5% у порівнянні з 2001 роком) кількості хворих алкоголізмом, їх число склало 39 833 осіб (1 465,8 на 100 тис. населення). За даними фахівців Головного керування Держнаркоконтролю РФ по Сибірському федеральному округу, захворюваність наркоманією в Новосибірській області в 2003 р. склала 260 осіб на 100 тис. населення.

За даними Новосибірського Роспотребнадзору, загальна кількість виявлених ВІЛ-інфікованих на липень 2007 року становить 2 057 осіб. Ріст зареєстрованих хворих ВІЛ в І півріччі 2007 року, у порівнянні з тим же періодом 2006 року, склав 5,9 раз. Серед установлених шляхів передачі переважають споживачі ін'єкційних наркотиків — до 83,2%, при цьому частка молодих людей у віці 15—29 років становить 61%. У рамках національного проекту по профілактиці ВІЛ-інфекції для потреб охорони здоров'я Новосибірської області в 2006 році поставлено 111 639 упакувань антиретровірусних препаратів для лікування хворих ВІЛ-інфекцією. Але в І півріччі 2007 року постачання припинилося.

На першому місці із причин смерті від неприродних причин в 2005 році стоять самогубства, вони становлять 15% усіх загиблих від неприродних причин або 939 випадків на 100 тис. смертей. У сільській місцевості цей показник в 2,1 раза вище, чим у міських поселеннях області. Друге місце займають випадкове отруєння алкоголем (785 на 100 тис. смертей). На третьому — транспортні травми (716 на 100 тис. смертей). На четвертому місці — убивства (666 на 100 тис. смертей). Насильницькою смертю в 2005 році загинули 25 осіб з кожних 100 тис. населення. По всіх чотирьом причинам неприродної смерті в особливій групі ризику перебувають чоловіки. Серед самогубців їх у п'ять раз більше, ніж жінок, а серед убитих — у три рази. Нещасні випадки, отруєння й травми обумовлюють загибель кожного третього чоловіка й кожної четвертої жінки від усіх померлих у працездатному віці.

У 2006 році померло від неприродних причин 5,9 тисяч людей. На першім місці, як і в попередньому році, самогубства, 930 випадків на 100 тис. смертей. На другому місці так само отруєння алкоголем — 760, на третьому місці транспортні травми — 661, і на четвертому вбивства — 551. 77,3% (4,5 тисяч людей) загиблих в 2006 році становили чоловікі, причому 83,6% перебували в працездатному віці. 43% самогубців були молодше 40 років.

У 2006 році в Новосибірській області народилося живими 27 880 дітей, з них 191 з'явився на світ вдома. Показник народжуваності склав 10,6 людей на 1000 населення, в 2005 році він був таким же.

За рік виконано 42 757 абортів, з них 4 476 — у вагітних уперше, у тому числі 24 аборту в дівчаток до 14 років. На 100 пологів припадало 154,5 абортів (в 2005 році — 155).

• Адміністрація Новосибірської області (рос.)
• Новосибірська обласна Рада депутатів (рос.)
• cgi-bin/allrussia/v3_index.pl?act=reg&id=54 Новосибірська область у довіднику — каталозі "Уся Росія" (рос.)

	Томська область
Омська область		Кемеровська область
Казахстан	Алтайський край