Скачко Микола Артемович

У 1925—1929 роках — учень токаря, токар механічних майстерень Боківського, Першотравневого рудоуправлінь Луганського округу.

З 1929 року — токар Харківського заводу «Серп і Молот».

Освіта вища. Закінчив Харківський інститут радянської торгівлі.

З 1936 року — завідувач торгового відділу Жовтневого районного виконавчого комітету міста Харкова. Служив у Червоній армії.

Член ВКП(б) з 1938 року.

У 1939—1941 роках — старший викладач Харківського 1-го медичного інституту, завідувач відділу Орджонікідзевського районного комітету КП(б)У міста Харкова.

У 1941—1943 роках — начальник політичних відділів ряду машинно-тракторних станцій (МТС) у Чкаловській області РРФСР та Ворошиловградській області УРСР.

У 1943—1949 роках — відповідальний редактор, начальник Українського відділу Всесоюзного радіокомітету, заступник голови Комітету радіоінформації і радіомовлення при РМ Української РСР, голова правління Українського товариства культурних зв'язків із закордоном.

У 1949—1957 роках — голова Комітету радіоінформації при РМ Української РСР, начальник Головного управління радіоінформації, заступник міністра культури Української РСР.

У 1957—1962 роках — голова Комітету по радіомовленню і телебаченню при РМ Української РСР. 13 грудня 1962 — 12 серпня 1970 року — голова Державного комітету Ради Міністрів УРСР по радіомовленню і телебаченню.

12 серпня 1970 — 9 лютого 1978 року — голова Державного комітету Ради Міністрів УРСР по телебаченню і радіомовленню.

Потім — персональний пенсіонер союзного значення. Помер 15 вересня 1984 року в місті Києві.

• два ордени Трудового Червоного Прапора
• медалі
• Почесна грамота Президії Верховної Ради Української РСР (3.02.1978)

• Депутати Верховної Ради УРСР. 9-е скликання — 1975 р.