Сколіоз

Сколіо́з (англ. scoliosis, походить від грец. σκολιός — «викривлення») — захворювання опорно-рухового апарата, що характеризується викривленням хребта у фронтальній (боковій) площині з розворотом хребців (торсія) навколо своєї вертикальної осі. Процес формування сколіотичної деформації — це результат взаємодії чинників, що порушують вертикальне положення хребта, й пристосувальних реакцій, спрямованих на збереження вертикального положення. Приблизно у 80 % усіх випадків причина виникнення викривлень невідома.

Сколіоз
Рентгенограма
Рентгенограма
Спеціальність ортопедія
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-11 FA70.1
DiseasesDB 26545
MeSH D012600
 Scoliosis у Вікісховищі

Сколіоз може починатися в будь-якому віці. Найчастіше він зустрічається в період швидкого зростання — у віці від 6 до 24 місяців, 5 — 8 років, 11 — 14 років життя[1]

Зі збільшенням викривлення зростає тенденція до погіршення проблем загального стану здоров'я. Сильні сколіози є причиною деформації тулуба та його укорочення і призводять до зменшення об'єму грудної клітки і черевної порожнини.

Класифікація

Існує декілька класифікацій сколіозу заснованих на причині його виникнення, особливостях перебігу сколіотичної хвороби, ступеня виразності викривлення тощо.

Сколіоз хребта поділяється на такі групи: 1. Залежно від походження:

  1.  — сколіози міопатичного походження (як наслідок патології розвитку м'язової тканини і зв'язок)
  2.  — сколіози неврогенного походження (як наслідок поширеного ураження спинного мозку при поліомієліті)
  3.  — диспластичні сколіози (аномалії розвитку хребців і ребер)
  4.  — рубцеві (обумовлені захворюваннями грудної клітки, що призводять до утворення рубцевої тканини, що перешкоджає нормальній роботі й положенню хребта)
  5.  — ідіопатичні (походження невідоме)
  6.  — посттравматичні (як наслідок перенесених травм хребта, грудної клітки, таза, кінцівок)

2. За формою викривлення хребта сколіоз поділяється на:

  • С-подібний (з однією дугою викривлення хребта),
  • S- подібний (з 4-ма дугами),
  • Z- подібний (з 3-ма дугами)

3. За локалізацією викривлення:

  • шийно — грудний (вершина викривлення на рівні Th4 — Th5);
  • грудний (вершина викривлення на рівні Th8 — Th9);
  • грудопоперековий (вершина викривлення на рівні Th11 — Th12);
  • поперековий (вершина викривлення на рівні L1 — L2);
  • попереково-крижовий (вершина викривлення на рівні L5 — S1);
  • комбінований.

4. За зміною статичної функції хребта:

  • компенсована (урівноважена) форма сколіозу;
  • некомпенсована (неврівноважена) форма сколіозу.

5. Рентгенологічна класифікація (згідно з наказам МО України):

  • 1 ступінь сколіозу. Кут 1° — 10°.
  • 2 ступінь сколіозу. Кут 11° — 30°.
  • 3 ступінь сколіозу. Кут 30° — 50°.
  • 4 ступінь сколіозу. Кут > 50°.

6. За зміною ступеня деформації:

  • нефіксований (нестабільний);
  • фіксований (стабільний).

7. За клінічним процесом:

  • непрогресуючий сколіоз;
  • прогресуючий сколіоз.

8. За часом виникнення:

  • вроджені;
  • набуті;
    • Ідіопатичний сколіоз за віком
      • інфантильний 0-2 роки
      • ювенільний 3-9 років
      • підлітковий 10-17 років
      • сколіоз дорослого >18 років[1]

9. За ступенем поширеності:

  • тотальні;
  • часткові.

10. Сколіози поділять також на:

  • прості (що мають 1 дугу);
  • складні (2 або 3 дуги).

Причини виникнення
  • Нерівномірне хвилеподібне прискорення росту
  • Спадковість
  • Наявність плоскостопості
  • Захворювання суглобів
  • Одноманітне носіння портфелю в одній руці
  • Збільшення ваги тіла
  • Слабкість м'язів
  • Невірно підібрані меблі для навчання (сидіння)
  • Постійне перенавантаження певних м'язів [джерело?]

Лікування

У відпрацьованій європейській практиці відповідно до тяжкості сколіозу як економічно ефективні лікувальні заходи застосовуються: спеціалізована антисколіозна гімнастика' (гімнастика за методикою Катаріни Шрот) або аналогічні їй «дихальні» гімнастики, витягування хребта, інтегративна кінезотерапія, корсетотерапія різноманітними корсетами за принципом Еббота-Шено або операція, що фіксує хребет за допомогою металевих конструкцій й аутотрансплантатів, т. з. спонділодез або «fusion»-закріплення.

Серед нових терапій добре себе зарекомендувала ударно-хвильова терапія. УХТ — це вплив на організм за допомогою акустичних хвиль низької частоти (не доступної для людського вуха) і високої інтенсивності. Хвилі швидко проходять крізь м'які тканини (м'язи) і рідини (кров і лімфа), запускаючи процеси регенерації. Опір м'яких тканин цим хвилям невеликий, на відміну від кісток і хрящів. Тобто, хвилі УХТ не травмують м'які тканини, проходять як би «крізь них», а доходячи до кісткової і хрящової тканин починають «діяти», розбиваючи патологічні утворення (нарости, шипи), камені.

Лікувальні заклади в Україні
  • У Сокалі Львівської області з 1969 року діє загальноосвітня санаторна школа-інтернат для дітей хворих на сколіоз.
  • У Харківській області існує комунальний заклад «Харківський санаторний навчально-виховний комплекс № 13» для дітей із проблемою сколіозу.
  • У Полтаві діє дитячий санаторій для дітей із порушенням опорно-рухового апарату.
  • У Києві діє центр лікування спини «NewSpine» для дітей із різними ступенями сколіозу.

Примітки
  1. 2016 SOSORT guidelines: orthopaedic and rehabilitation treatment of idiopathic scoliosis during growth

Література
  • Фонарева М. И. Справочник по детской лечебной физкультуре.-Л.:Медицина, 1983. — 360с. (рос.)
  • Козлова Т. В. Физкультура для всей семьи. — М.: Физкультура и спорт, 1990. — 463 с., ил. — ISBN 5-278-00312 (рос.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.