Славен Билич

Кар'єру професійного футболіста почав у головному клубі свого рідного міста, «Хайдуку», у футбольну школу якого прийшов у дев'ять років. У свій час виступав на правах оренди за «Пріморац» і «Шибеник».

Після шести сезонів, проведених за «Хайдук» у чемпіонатах Югославії та Хорватії, у 1993 році Біліч перейшов за 750 тисяч фунтів до клубу німецької Бундесліги «Карлсруе». Був першим іноземцем в історії чемпіонату, що став капітаном команди.

Своєю грою за «Карлсруе» (у тому числі і в півфіналі Кубка УЄФА) він привернув увагу тренера англійського «Вест Гем Юнайтед», Гаррі Реднапа, і переїхав до Лондона за 1.3 млн фунтів в січні 1996 року [1].

Билич добре проявив себе у складі «Молотобойців» і на Чемпіонат Європи 1996, що проходив в Англії, відправився як гравець основного складу збірної Хорватії. Його збірна успішно подолала груповий раунд турніру, але поступилася в чвертьфіналі майбутнім чемпіонам, збірній Німеччині.

Успішні виступи Билича за клуб і збірну привели до того, що в березні 1997 року «Евертон» заплатив за його перехід велику суму в 4,5 млн фунтів [1]. Тим не менш хорват вирішив дограти за «Вест Хем» до кінця сезону, пояснивши це бажанням уберегти команду від вильоту з Прем'єр-ліги (за цей вчинок він також отримав від «Вест Хема» премію в розмірі 200 тис. фунтів). Примітно, що в цьому сезоні «Вест Хем» зайняв більш високе місце в турнірній таблиці, ніж «Евертон».

У серпні 1997 року Билич приєднався до «Евертону». Новий тренер клубу, Говард Кендал, довірив йому роль лідера оборони, проте перший сезон був для хорвата дуже невдалим через численні попередження, з якими він відбув кілька матчів дискваліфікації. Тим не менш, після невдалого сезону з «Евертоном», Біліч, як і інші хорватські футболісти, блиснув на Чемпіонаті світу 1998 року, де його збірна посіла третє місце, поступившись лише майбутнім чемпіонам світу, збірній Франції.

Після Чемпіонату світу Билич отримав важке розтягнення м'язів паху, що привело до довгого лікування і реабілітації. Після чверті сезону, проведеної на лікуванні в Хорватії, Билич повернувся в «Евертон», який очолив Волтер Сміт. Іноді хорват показував хороший рівень гри, але багато матчів пропускав через травми і дискваліфікації, і в липні 1999 року «Евертон» запропонував Білічу підшукати собі новий клуб. Не знайшовши гідних пропозицій в Англії, Билич продовжив виступати тільки за збірну, все ще отримуючи свою зарплату в 27 тис. фунтів на тиждень за контрактом з «Евертоном» і живучи при цьому в Загребі. Нарешті в лютому 2000 року «Евертон» виплатив Білічу компенсацію за 28 місяців, що залишилися за контрактом, у розмірі 1 млн фунтів, а через два дні Билич знову став гравцем «Хайдука», в якому незабаром завершив кар'єру гравця.

У 2004 році разом з колишнім партнером по збірній Альошею Асановичем очолив молодіжну збірну Хорватії (до 21 року) і керував їй у відбірковому турнірі до молодіжного чемпіонату Європи 2006 року. Його команда успішно пройшла груповий турнір, але в серії плей-оф поступилася збірній Сербії і Чорногорії.

25 липня 2006 року Хорватський футбольний союз призначив Билича головним тренером національної збірної після того, як був звільнений попередній наставник команди, Златко Краньчар, який не зумів вивести Хорватію з групи на Чемпіонаті світу 2006 року [2]. У тренерський штаб Біліча увійшли відомі з минулих виступів за збірну Хорватії футболісти: Альоша Асановіч, Роберт Просінечкі, Нікола Юрчевіч і Мар'ян Мрміч. Перша офіційна гра збірної Хорватії під керівництвом Біліча пройшла в Москві зі збірною Росії й завершилася нульовою нічиєю. У відбірковому циклі на Євро-2008 Хорватія з першого місця пробилася на чемпіонат, випередивши збірні Росії та Англії.

У чвертьфіналі Євро-2008 Хорватія програла Туреччині, результат вирішила серія пенальті.