Славінський Адам Семенович

Адам Семенович Славінський (Кочаровський) (11 вересня 1885(18850911), містечко Понінка Новоград-Волинського повіту Волинської губернії, тепер смт Шепетівського району, Хмельницької області — розстріляний 3 листопада 1937, місто Москва, тепер Російська Федерація) радянський діяч, голова Мінської міської ради, народний комісар землеробства та праці РСР Білорусі, відповідальний секретар Мінського окружного комітету КП(б) Білорусі, член ЦВК СРСР. Кандидат у члени Бюро ЦК КП(б) Білорусі з 29 квітня 1926 по 11 вересня 1928 року. Член Бюро ЦК КП(б) Білорусі з 11 вересня 1928 по 1930 рік. Член Політичного бюро ЦК Комуністичної партії Польщі в 1930—1936 роках. Член Центральної контрольної комісії ВКП(б) у 1930—1934 роках.

Славінський Адам Семенович
Народився 11 вересня 1885(1885-09-11)
містечко Понінка Новоград-Волинського повіту Волинської губернії, тепер смт Шепетівського району, Хмельницької області
Помер 3 листопада 1937(1937-11-03) (52 роки)
місто Москва
Громадянство  Росія,  СРСР
Національність поляк
Діяльність політик
Партія ВКП(б)
Нагороди

Біографія

Народився в родині робітника паперової фабрики. Згодом сім'я Кочаровських переїхала до Варшави. Адам Кочаровський почав свою трудову діяльність слюсарем варшавського заводу. Закінчив чотирикласне недільне ремісниче училище.

Член соціал-демократії Королівства Польського і Литви (РСДРП(б)) з 1907 року.

З 1907 року був членом Варшавської організації СДКПіЛ. У 1907 і 1909 роках був заарештований царською поліцією. З 1912 року працював слюсарем механічного заводу на Виборзькій стороні Санкт-Петербурга, робітником заводу «Сіменс—Шуккерт» у Санкт-Петербурзі (Петрограді).

З лютого 1917 року — один із керівників більшовицької організації заводу «Сіменс—Шуккерт», член комісії з організації Червоної гвардії Петрограда. У жовтні 1917 року — командир загону Червоної гвардії та член революційного комітету Московсько-Заставського району Петрограда, учасник Жовтневого перевороту 1917 року.

З січня 1918 року — голова Бюро Мінської групи СДКПіЛ. Під час німецької окупації Білорусі в 1918 році — член Мінського підпільного районного комітету РКП(б), з серпня 1918 року — член крайового комітету комуністичних організацій Білорусі і Литви.

З грудня 1918 по лютий 1919 року — начальник Мінської міської міліції, завідувач Мінського губернського відділу управління внутрішніх справ, член Мінського губернського військово-революційного комітету.

З лютого 1919 року — військовий комісар 52-ї (Західної) стрілецької дивізії. На початку 1920 року — організатор партизанського руху в Мінській губернії, з травня 1920 року — начальник політичного відділу 57-ї стрілецької дивізії РСЧА.

У липні — серпні 1920 року — голова Гродненського військово-революційного комітету.

19 вересня 1920 — 19 березня 1924 року — народний комісар землеробства РСР Білорусі.

З 26 березня по липень 1924 року — голова Мінської міської ради.

У 1924—1928 роках — представник Комуністичної партії Західної Білорусі у виконавчому комітеті Комуністичного Інтернаціоналу, керівник Бюро допомоги Комуністичної партії Західної Білорусі при ЦК КП(б) Білорусі. З 1926 по 1935 рік — член ЦК КП(б) Західної Білорусі.

У 1926 році — постійний представник РСР Білорусі при РНК СРСР.

У 1927 році — народний комісар праці РСР Білорусі.

У 1928—1930 роках — відповідальний секретар Мінського окружного комітету КП(б) Білорусі. Одночасно, в 1928—1930 роках — голова ЦК Міжнародної організації допомоги революції (МОДР) Білоруської РСР.

З 12 червня 1930 року — член Секретаріату ЦК КП(б) Білорусі.

У липні 1930 — січні 1934 року — член партійної колегії Центральної контрольної комісії ВКП(б).

29 грудня 1931 — 31 січня 1933 року — кандидат у члени Політичного секретаріату виконавчого комітету Комуністичного Інтернаціоналу.

У 1934—1937 роках — начальник політичного відділу Московсько-Білоруської залізниці.

До червня 1937 року — начальник контрольно-інспекторської групи Центрального управління шляху Народного комісаріату шляхів сполучення СРСР.

9 червня 1937 року заарештований органами НКВС. Засуджений Воєнною колегією Верховного суду СРСР 3 листопада 1937 року до страти, розстріляний того ж дня на полігоні «Комунарка» біля Москви.

29 квітня 1955 року посмертно реабілітований.

Нагороди

Примітки

    Джерела

    This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.