Слободяник Вадим Павлович
Вади́м Па́влович Слободя́ник — старший солдат Збройних сил України.
| Слободяник Вадим Павлович | ||
|---|---|---|
.png.webp){kind=small} Старший солдат | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
20 серпня 1978 Миронівка, Київська область | |
| Смерть |
28 липня 2014 (35 років) Степанівка | |
| Військова служба | ||
| Приналежність |
Україна | |
| Вид ЗС |
 Сухопутні війська | |
| Рід військ |
.png.webp){kind=small} Механізовані війська | |
| Формування |
 | |
| Війни / битви | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
.svg.png.webp){kind=small}
Життєпис
Навчався в Миронівській ЗОШ № 3. Розлучений, дітей не мав. Працював у Миронівському споживчому товаристві вантажником, експедитором Миронівського товариства «Олімп», продавцем приватного підприємства «Надія». В 1999—2001 роках проходив службу у ЗСУ. Після служби працював вантажником у ВАТ «СОММАС».
Мобілізований у березні 2014 року, старший оператор 2-го розвідувального взводу, 72-га окрема механізована бригада.
На початку липня йому надають двотижневу відпустку, відмовився. 28 липня 2014 року загинув — близько 14-ї почався артобстріл з боку Росії, горіло все, навіть БТР. До того місця два дні не могли доступитися.
Похований у Миронівці. Вдома лишилася мама, брат Павло, батько — ліквідатор аварії на ЧАЕС, помер 2001 року, брат Валерій помер 2006 року.
Нагороди
14 листопада 2014 року за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Джерела
- Указ Президента України від 14 листопада 2014 року № 873/2014 «Про відзначення державними нагородами України»
- Слободяник Вадим Павлович
- Віддав життя за Україну
- Книга пам'яті