Слобідсько-Українське ополчення (1812)

Після розгрому російських військ у битві під Фрідландом у червні 1807 року російський імператор Олександр І уклав з Наполеоном Бонапартом Тільзитський мир, за яким зобов'язався приєднатися до континентальної блокади Англії. За угодою з Наполеоном Бонапартом Росія в 1808 році відібрала у Швеції Фінляндію і зробила ряд інших територіальних займань; Наполеону ж розв'язала руки для підкорення всієї Європи за винятком Англії та Іспанії. Наполеонівські війська після черги анексій присунулися до кордонів Російської імперії.

24 лютого 1812 Наполеон Бонапарт уклав союзний договір з Пруссією, яка повинна була виставити проти Росії 20 тисяч солдатів, а також забезпечити матеріально-технічне постачання французької армії. Наполеон також уклав 14 березня того ж року військовий союз з Австрією, за яким австрійці зобов'язалися виставити 30 тисяч солдатів проти Росії.

У ніч на 12 (24) червня 1812 року армія Наполеона Бонапарта почала військову кампанію на західних кордонах Російської імперії. Французька імперія вважала війну справедливою і доречною, оскільки Російська імперія порушила умови Тільзитського мирного договору.

6 липня 1812 році у таборі під Полоцьком, російським імператором Олександром І було підписано маніфест про збори ополчення.

28 липня на надзвичайному зібранні губернської шляхти було вирішено сформувати тимчасове ополчення для внутрішньої безпеки. Було вирішено брати по одній людині з 50 осіб. З цих обранців сформувати 1350 кінних козаків, з інших утворили стрільців та піших козаків.

Начальником губернського ополчення було обрано генерал-майора, Бекарюкова Захара Івановича. Командиром кінного козацького полку стає полковник Михайло Матвійович Куликовський, а командирами піших полків стають підполковники: Донець-Захаржевський Володимир Якович, Врємєв Олександр Миронович, Двигубський Олексій Михайлович.

Ополчення не встигло остаточно сформуватися, оскільки було виставлене значне ополчення Московської губернії, та суміжних губерній, а Слобідсько-Українське ополчення було наказано розформувати. Місцева шляхта, мала бажання взяти участь у бойових діях і прохала не розпускати земського війська, але імператор вирішив, що це зайве.

30 серпня 1814 року було видано імператорський маніфест, в пам'ять війни 1812 року. У маніфесті говорилося

Шляхетне Дворянство Наше, вірна і міцна огорожа Престолу, розум і душа народу, здавна благочестиве, з давніх-давен хоробре, з давніх-давен багаторазовими дослідами довело нічим непорушну відданість і любов до Царя і вітчизни, тим більше ж нині виявила безприкладні ревнощі щедрим пожертвуванням не тільки майна, але і самої крові і життя свого, так прикраситься бронзовою на Володимирській стрічці медаллю ... Оригінальний текст (рос.) Благородное Дворянство Наше, вѣрная и крѣпкая ограда Престола, умъ и душа народа, издревле благочестивое, издревле храброе, издревле многократными опытами доказавшее ничѣмъ не нарушимую преданность и любовь къ Царю и отечеству, найпаче же нынѣ изъявившее безпримѣрную ревность щедрымъ пожертвованіемъ не токмо имуществъ, но и самой крови и жизни своей, да украсится бронзовою на Владимірской лентѣ медалью…

• Земське військо
• Медаль «Земському війську»

• Ілляшевич Л.В. Короткий нарис історії харківської шляхти — Харків. тип. М. Зільберберга, Рибна № 25. 1885. — 166 с., 32 с. прикладок (До друку дозволено. Київ. 28 березня 1885 року)
• Петерс Д. І. Наградні медалі Російської імперії XIX–XX століття. Каталог — М.:Археографічний центр, 1996. — 291 с. — ISBN 5-86169-043-Х., № 27
• Сингаевський В. Н. Військово-державні символи Росії. — СПб.:ТОВ "Видавництво «Полігон», 2008. — 256 с. — ISBN 978-5-17-046520-0 (ТОВ"Видавництво «АСТ») —ISBN 978-5-89173-357-2 (ТОВ"Видавництво «Полігон»)
• Потрашков С.В. "Харківські полки: три сторіччя історії". "Міліція 1806 року".