Слобідсько-Українська губернія
Слобідсько-Українська (Слобідська Українська) губернія — адміністративно-територіальна одиниця Російської імперії на території нинішньої України, яка була створена на місці ліквідованих 1765 р. московським урядом слобідських козацьких полків і існувала у 1765–1780 та 1797–1835 роках. У 1835 р. перейменована у Харківську губернію.
| Слобідська Українська губернія | ||||
 Герб | ||||
 | ||||
| Центр | Харків | |||
|---|---|---|---|---|
| Утворено |
1765–1780 рр., 1797–1835 рр. | |||
| Площа | 54 493 км² | |||
| Попередники |
Слобідські козацькі полки Харківське намісництво | |||
| Наступники | Харківська губернія | |||
Перша Слобідська Українська губернія (1765 - 1780 рр.)
Слобідсько-Українська (Слободська) губернія — адміністративно-територіальна одиниця Російської імперії, яка існувала у 1765–1780 роках та охоплювала територію колишніх слобідських козачих полків за винятком Чугуївського повіту, який було передано до складу сусідньої Бєлгородської губернії.
Губернія була заснована 18 січня 1765 року у наслідку скасування козачого устрою Слобожанщини. Губернським містом став Харків.
У склад губернії ввійшли всі 5 слобідських козачіх полків: Харківський полк, Охтирський полк, Ізюмський полк, Сумський полк та Острогозький полк. Губернія мала поділ на Харківську, Охтирську, Ізюмську, Острогозьку, Сумську провінції.
У 1779 році було створене Воронізьке намісництво, до складу якого відійшла Острогозька та частина Ізюмської провінції.
У 1780 році Слобідсько-Українську губернію було ліквідовано, замість неї створене Харківське намісництво. До намісництва ввійшла вся колишня губернія та частина ліквідованої у 1779 році Бєлгородської губернії.
Друга Слобідська Українська губернія (1797-1835)
Указом від 12 грудня 1796 року було вирішено відновити Слобідсько-Українську губернію у її колишніх межах. 1 травня 1797 року вийшов царський указ, яким передбачалося утворити губернію з 10-ти повітів. Хотмижський, Білопільський та Миропільський повіти були передані до Курської губернії. При цьому з Воронізької губернії передавались до Слобідсько-Української Біловодський (Старобільський), Куп'янський, Острогозький (включно з колишнім Калитвянським повітом), та часково Богучарський і Лівенський повіти.
Міста Валки, Краснокутськ, Золочів, Лебедин, Вовчанськ та Недригайлів стали безповітовими[1].
Чугуївський повіт було переформовано у Зміївський повіт.[2]
1802 року внаслідок нового розподілу губерній Олександра І Слобідсько-Українська губернія була утворена з 10-ти повітів, з яких 3 (Богучарський, Острогозький та Старобільський) мали відійти до Воронізької губернії, а у складі Слобідсько-Української губернії утворили (відновили) 3 повіти з центрами в заштатних містах Валках, Вовчанську та у Лебедині.
9 січня 1819 (чи 1824?) року до Слобідсько-Української губернії було повернено Старобільський повіт.[3][2]
У 1835 році Слобідсько-Українська губернія була перейменована на Харківську губернію.
Адміністративний поділ губернії
Перша Слобідська Українська губернія (1765 - 1780)
- Харківська провінція (Харків)
- Сумська провінція (Суми)
- Охтирська провінція (Охтирка)
- Охтирське комісарство (Охтирка)
- Богодухівське комісарство (Богодухів)
- Борормлянська комісарство (Боромля)
- Котелевське комісарство (Котельва)
- Краснокутське комісарство (Красний Кут)
- Ізюмська провінція (Ізюм)
- Ізюмське комісарство (Ізюм). В кінці 1779 року частково передано до Воронізького намісництва (без Ізюма).
- Балаклійське комісарство (Балаклія)
- Печенізьке комісарство (Печеніги). В кінці 1779 року частково передано до Воронізького намісництва (без Печеніг).
- Купенське комісарство ( Купенск). В кінці 1779 року передано до Воронізького намісництва
- Сватівське комісарство ( Сватова Лучка). В кінці 1779 року передано до Воронізького намісництва
- Острогозька провінція (Острогозьк)
- Острогозьке комісарство (Острогозьк)
- Бірючське комісарство(Бірюч)
- Калитвянське комісарство (Калитва, створено в 1773)
- Міловатське комісарство (Мілова, створено в 1773)
- Осиновське комісарство (Осинове)
- Уривське комісарство (Урив)
Друга Слобідсько-Українська губернія (1797-1835)
- Богодухівський повіт
- Богучарський повіт (у 1797 році передано з Воронізької губернії, у 1802 році відчужено до Воронізької губернії)
- Валківський повіт (у 1802 році повіт відновлено)
- Вовчанський повіт (у 1802 році повіт відновлено)
- Зміївський повіт (у 1797 році сформовано на базі Чугуївського повіту)
- Ізюмський повіт
- Куп'янський повіт (у 1797 році передано з Воронізької губернії)
- Лебединський повіт (у 1802 році повіт відновлено)
- Острогозький повіт (у 1797 році передано з Воронізької губернії, у 1802 році відчужено до Воронізької губернії)
- Охтирський повіт
- Старобільський повіт (у 1797 році передано з Воронізької губернії, у 1802 році відчужено до Воронізької губернії, у 1819 знову повернено до Слобідсько-Української губернії)
- Сумський повіт
- Харківський повіт
Керівництво губернії
Губернатори
| П.І.Б. | Титул, чин, звання | Роки знаходження на посаді |
|---|---|---|
| Щербинин Євдоким Олексійович | генерал-майор (генерал-поручник) | |
| Норов Дмитро Автономович | генерал-майор (генерал-поручник) | |
| Намісництво | ||
| Теплов Олексій Григорович | дійсний статський радник | |
| Сабуров Петро Федорович | дійсний статський радник | |
| Неверов Кирило Іванович | дійсний статський радник | |
| Зільбергарниш Густав Карлович | дійсний статський радник | |
| Артаков Андрій Кіндратович | дійсний статський радник | |
| Бахтін Іван Іванович | дійсний статський радник | |
| Муратов Василь Гаврилович | дійсний статський радник | |
| Грибовський Михайло Кирилович | дійсний статський радник | |
| Каховський Михайло Іванович | дійсний статський радник | |
| Трубецькой Петро Іванович | князь, генерал-майор |
Губернські маршалки шляхти
| П.І.Б. | Титул, чин, звання | Роки знаходження на посаді |
|---|---|---|
| Хорват Дмитро Іванович | бригадир, дійсний статський радник | |
| Павлов Михайло Іванович | титулярний радник | |
| Донець-Захаржевський Василь Михайлович | майор | |
| Корсаков Олексій Іванович | генерал-майор | |
| Квітка Андрій Федорович | підполковник, статський радник | |
| Смирницький Микола Савич | надвірний радник | |
| Времев Олександр Миронович | підполковник | |
| Квітка Андрій Федорович | дійсний статський радник |
Віце-губернатори
| П.І.Б. | Титул, чин, звання | Роки знаходження на посаді |
|---|---|---|
| Шидловський Григорій Романович | колезький радник (статський радник) | |
| Пічугин | генерал-майор | |
| Картвелін Микола Михайлович | дійсний статський радник | |
| Наврозов Матвій Андрійович | колезький радник (статський радник) | |
| Муратов Василь Гаврилович | статський радник | |
| Гежелинський Григорій Федорович | колезький радник | |
| Донець-Захаржевський Дмитро Андрійович | колезький радник | |
| Паскевич Степан Федорович | статський радник | |
| Пестель Борис Іванович | статський радник |
Примітки
- У літературі XVIII-XIX століття, «безповітові», відповідає пізнішому «заштатні»
- Ілляшевич Л.В. Короткий нарис історії харківської шляхти — Харків. тип. М. Зільберберга, Рибна №25.1885. —С.54 — 166 с., 32 с. прикладок (До друку дозволено. Київ. 28 березня 1885 року)
- Генеральная карта Слободской Украинской губ. Съ показаніемъ почтовыхъ и большихъ проъзжихъ дорогъ, станцій и разстоянія между оными верстъ — Ст. Петербургъ, 1829
Джерела
- Маслійчук В. Л. Слобідсько-Українська губернія // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 630. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.
- Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — ISBN 5-325-00781-5.
- Багалей Д. И. История города Харькова за 250 лет его существования. Т. 1. — Х., 1993.
Посилання
- Слобідсько-Українська губернія // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2003. — Т. 5 : П — С. — 736 с. — ISBN 966-7492-05-2.