Словесний портрет

Словесний портрет — криміналістичний метод опису людини з метою її розшуку та ідентифікації особи за ознаками зовнішності. Вперше запропонований наприкінці 19 ст. франц. криміналістом-антропологом А. Бертільйоном і опублікований ним під назвою «Інструкція по опису прикмет». В наш час застосовується в операт.-розшуковій, слідчій та експертній практиці для:

• розшуку невідомих злочинців за їхніми прикметами;
• розшуку осіб, які переховуються від слідства та суду або здійснили втечу з місць позбавлення волі;
• розшуку безвісти пропалих;
• встановлення особи невпізнаного трупа;
• проведення впізнання живих осіб та трупів;
• експертизи фотозображень з метою ототожнення особи;
• проведення операт.-розшук, заходів.

Ілюстрація методу Бертільйона: фото і словесний портрет (Francis Galton, Bertillon's laboratory, 1893)

Опис здійснюється з використанням уніфікованої термінології, яка виключає різночитання і невизначеність і ґрунтується на даних анатомії та антропології. Правила опису за методом С. п. базуються на взаємопов'яз. принципах системності й повноти. Принцип системності визначає послідовність (черговість) опису. Принцип повноти передбачає доповідь, характеристику загальнофіз. елементів зовнішності (стать, вік, національність), анатомічних (зріст, статура, форма голови, форма та особливості обличчя, брови, очі, ніс, рот, губи, підборіддя, вуха, волосся, шия, плечі, спина, руки, ноги), функціональних (постава, хода, жестикуляція, міміка, мовлення, манера поведінки) та супутніх (капелюхи, одяг, взуття, валізи, сумки, парасольки, годинники, запальнички, персні, окуляри тощо) ознак. Першочергова увага приділяється опису особливих та помітних прикмет (татуювання, анатом, аномалії, шрами, кульгавість, заїкання, колір волосся тощо), які суттєво відрізняють одну людину від іншої внаслідок своєї незвичності або неповторності і тому мають найб. цінність для ідентифікації. Опис ознак зовнішності здійснюється за схемою «від загального до окремого» та «зверху донизу». Кожний з анатом, елементів характеризується за формою, розміром, положенням, а деякі — за кольором. Ознаки обличчя описуються анфас і у правий профіль. При описі форми використовується найменування геометр, фігур (круглий, овальний, прямокутний, трикутний тощо) або геометр, ліній (прямий, хвилястий, вигнутий тощо). Розмір визначають не в абс. показниках, а в зіставленні з ін. елементами зовнішності (обличчя, тіло тощо). Найчастіше для опису розміру використовується 3-членна градація. Напр.: малий, середній, великий (низький, середній, високий). Може використовуватись і 5-членна (дуже великий, великий, середній, малий, дуже малий) або 7-членна (дуже високий, високий, вище середнього, середній, нижче середнього, низький, дуже низький) градація. Положення елемента визначається відносно вертикальних та горизонтальних напрямків. За кольором характеризують волосся, очі, а іноді й шкіру.