Слюсаренко Володимир Олексійович
Володи́мир Олексі́йович Слюсаре́нко — (* 2 травня 1857 — † 22 травня 1933) — генерал від інфантерії.
| Володимир Олексійович Слюсаренко | ||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||
| Народження | 2 травня 1857 | |||||||||||
| Смерть |
22 травня 1933 (76 років) м. Бела-Црква,  Сербія | |||||||||||
| Країна |
 Гетьманат | |||||||||||
| Приналежність | Української Держави | |||||||||||
| Рід військ | Артилерія | |||||||||||
| Освіта | Перший кадетський корпус (Санкт-Петербург) | |||||||||||
| Звання | генеральний бунчужний | |||||||||||
| Командування | 6-й Полтавський армійський корпус | |||||||||||
| Війни / битви |
Російсько-турецька війна Російсько-японська війна Перша світова війна Українська революція Громадянська війна в Росії | |||||||||||
| Нагороди |
| |||||||||||
.png.webp){kind=small}
Життєпис
Закінчив Санкт-Петербурзьку військову гімназію, 1-е Павлівське військове училище 1876, Миколаївську академію Генерального штабу.
Учасник кампанії в Середній Азії в 1880-81. Перебував на посадах командира батареї, дивізіону 27-ї гарматної бригади, командира 45-ї гарматної та 2-ї Гренадерської бригад, начальника артилерії 19-го та 2-го Кавказького армійських корпусів, командира 43-ї піхотної дивізії. Учасник російсько-турецької 1877-78 та російсько-японської 1904-05 воєн. За бій під Ляояном нагороджений орденом Святого Георгія. За бойові заслуги отримав вісім орденів і Золоту Георгіївську зброю. У роки Першої світової війни 1914-18 — командир 43-ї піхотної дивізії Північно-Західного фронту, 28-го армійського корпусу на Північному фронті — з жовтня 1915.
В серпні 1917 залишив посаду, після жовтня 1917 поїхав до України. В українському війську — з квітня 1918. За Гетьманату був командиром 6-го Полтавського армійського корпусу. В жовтні 1918 присвоєне звання генерального бунчужного. В листопаді 1918 — головноначальствуючий Полтавщини, командир VI Кошу. Брав участь у боях проти військ Директорії УНР у листопаді-грудні 1918.
Після повалення уряду гетьмана Скоропадського служив в Білій армії. В еміграції з 1920. Помер та похований в місті Біла Церква (Югославія).
Література
- Олег Шатайло. Спадкоємці козацької слави.