Смєхов Веніамін Борисович

Дитинство Смєхова пройшло у Москві, на 2-й Міщанській вулиці (нині вулиця Гіляровського).

У шкільні роки займався в драматичному гуртку Палацу піонерів. Закінчив Театральне училище ім. Б.Щукіна (1961, курс В. А. Етуша).

У 1961—1962 рр. — актор Куйбишевського драматичного театру.

Повернувся до Москви, у 1962—1998 рр. (з перервою) служив у Московському театрі драми і комедії на Таганці (головний режисер Ю. П. Любимов), де зіграв близько 30 ролей. У 1985—1987 рр. — актор театру «Современник» на запрошення головного режисера Г. Б. Волчек.

З 1969 поставив на ТБ ряд телеспектаклів[1].

На початку 60-х дебютував на телебаченні і в кіно. Знявся більше ніж у сорока телеспектаклях і кінофільмах.

Працював над дубляжем ігрового кіно і озвучуванням мультфільмів (зокрема, «Чарівник Смарагдового міста» (1974, Бастінда), «Якого рожна хочеться?» (1975), «Пригоди капітана Врунгеля» (Адмірал в 4-й серії; диктор радіо у 8-й серії).

Автор сценаріїв до ряду фільмів, зокрема, до російсько-українського «Алі-Баба і сорок розбійників» (2005, реж. Віктор Придувалов).

У 1990-ті роки ставив драматичні та оперні вистави в Чехії, Ізраїлі, Франції, Німеччини, Австралії, виступав з концертами. Вів курс акторсько-режисерської майстерності для студентів в США[2].

В даний час гастролює з виставами, поетичними моноспектаклями, творчими вечорами, веде програми на телебаченні (зокрема, «Таланти і шанувальники», «Золотий вік Таганки» тощо).

Автор кількох художніх і публіцистичних книг[3].

Лауреат ряду премій. Відмовився від звання Народний артист Росії[4].

• 1968 — «Служили два товариші» — барон Краузе
• 1976 — «Смок і Малюк» — Смок Беллью, роль озвучив В. Ферапонтов)
• 1976 — «Середина життя»
• 1978 — «Д'Артаньян і три мушкетери» — Атос
• 1979 — «У моїй смерті прошу звинувачувати Клаву К.» — дядя Сєва
• 1983 — «Казка мандрів» — Дон Кіхот на Драконові
• 1983 — «Алі-Баба і сорок розбійників» — Мустафа, оповідач і швець
• 1986 — «Сім криків в океані» — Барон Порто
• 1988 — «Щеня» (Одеська кіностудія) — Саша
• 1990 — «Пастка для самотнього чоловіка» — Кюре Максімен
• 1991 — «Дура» — Бенжамен Боревер
• 1992 — «Ключ» — пан Браун
• 1992 — «Мушкетери двадцять років по тому» — Атос
• 1993 — «Сніданок з видом на Ельбрус» (реж. М. Малецький) — Сумароков
• 1993 — «Таємниця королеви Анни, або Мушкетери тридцять років потому» — Атос
• 2004 — «Бальзаківський вік, або Всі чоловіки сво...» — Олександр
• 2007 — «Повернення мушкетерів, або Скарби кардинала Мазаріні» — Атос
• 2008 — «Монтекрісто» — Ілля Орлов
• 2008 — «Прилетить раптом чарівник»
• 2011 — «Фурцева» — Петро Богуславський
• 2013 — «Знайти чоловіка у великому місті» — Олександр
• 2013 — «Продавець іграшок»
• 2013 — «Царівна Лягушкіна»
• 2014 — «Спіраль»
• 2016 — «Мафія: Гра на виживання» та ін.

• Батько — Борис Мойсейович Смєхов (1912—2010) — професор, доктор економічних наук

• Веніамін Смєхов на сайті IMDb (англ.)
• Фільмографія (kino-teatr.ru) (рос.)
• Театр на Таганці: Веніамін Смехов (рос.)
• Архів передач на радіо «Ехо Москви» за участю Веніаміна Смехова (рос.)
• Веніамін Смєхов в програмі радіо «Орфей» «Рандеву с дилетантом» (17.11.2007) (аудіо)

• Раззаков Ф. Досьє на звезд. Кумиры всех поколений. М., 1998. — С.676—679;
• Всемирный биографический Энциклопедический словарь. М., 1998. — С.701;
• Раззаков Ф. Популярная Энциклопедия звезд. М., 2000. — С.664—667;
• Смехов В. Театр моей памяти. М., 2002.