Сни у відьминому домі

«Сни у відьминому домі», швидше за все була натхненна лекцією «Розмір Всесвіту» (англ. The Size of the Universe) астронома Віллема де Сіттера, яку Лавкрафт відвідав за три місяці до написання повісті. Де Сіттер згадується в повісті як математичний геній, поряд з Альбертом Ейнштейном. Кілька чільних мотивів, в тому числі геометрія і кривизна простору, а також розуміння природи Всесвіту через чисту математику — згадуються в лекції де Сіттера. Використання простору з більш високою вимірністю як короткий шляхів через нормальний простір можна простежити в «The Nature of the Physical World» Артура Еддінгтона, на прочитання якої натякає Лавкрафт[1].

За Енциклопедією Г. Ф. Лавкрафта, «Сни у відьминому домі» зазнали «сильного впливу від незакінченого роману Натаніеля Готорна „Septimius Felton“»[2].

Молодий студент-математик Волтер Ґілман приїжджає на навчання в місто Аркхем. Це місто оповите легендами, в особливості про відьом, найвідомішою з яких була Кезія Мейсон, нібито здатна переміщуватися в просторі за допомогою малюнків геометричних фігур. Причому жителі Аркхема були певні, що відьма і досі живе в місті, періодично з'являючись в компанії щура. Волтер, переконаний, що математика і квантова фізика пов'язані з магією, знайшовши відповідні документи, знаходить будинок, де колись жила Кезія, і оселяється в ньому. Він вивчає окультні книги з університецької бібліотеки і так захоплюється цим, що викладачі обмежують його доступ до подібної літератури. Волтер знаходить на острові біля міста фігури з каменів, а в своєму будинку — замуровані приміщення, які власник навідріз відмовляється відкрити.

З часом студент помічає за собою погану концентрацію на навчанні і загострення слуху. Йому сняться кошмари з незвичайними об'єктами і спорудами. В снах з'являються стара зі своїм щуром — Бурим Дженкіном. Далі Волтер помічає, що в його кімнаті щури прогризають дірку, саме там, звідки уві сні виходив Бурий Дженкін. Студенти і викладачі в цей час вражені знаннями Волтера про неевклідову геометрію і його позицією про те, що, володіючи певними знаннями, людина здатна переміщуватися всесвітом однією лише силою думки. Сусіди помічають дивне ходіння в кімнаті вночі, Волтер думає, що він стає лунатиком; в кошмарах стара переміщує його в інші світи, знущаючись над ним. В одному з кошмарів Кезія підводить його до «Чорного чоловіка» і змушує його підписатися своєю кров'ю в книзі Азатота, відомого з окультних писань як «надто велике зло, щоб це описати». Волтер доходить висновку, що об'єкти, бачені в снах, це проекції тривимірного світу на чотиривимірний.

Волтер бачить відьму тепер і в реальності, на острові, і помічає свою тягу до певної точки, яка зміщується впродовж доби. В черговому сні студент опиняється в місті, де його зустрічають відьма, її щур та високі, небачені істоти. Після прогулянки містом він знаходить в своїй кімнаті річ зі сну — відломлену статуетку. Після сновидіння, де відьма таки взяла в Волтера кров, він просинається зі слідами крові на зап'ясті. Волтер розповідає про все своєму другові, Гордону Елвуду, однак той не може допомогти: навіть після переїзду до нього кошмари скоро поновлюються.

Він знову зустрічає відьму, щура і Чорного чоловіка, які збираються принести в жертву дитину. Наступного дня в місті повідомляється про зникнення хлопчика. На Вальпургієву ніч Волтер опиняється в кімнаті, де Кезія змушує його тримати дитину і збирається заколоти її, але Волтер після нетривалої сутички вбиває стару; однак дитину врятувати не вдалося: Бурий Дженкін перегриз їй горло, так наповнивши жертовну чашу кров'ю. Вранці мешканці знаходять Волтера у своїй кімнаті, той оглух, а тіло покривали синяки та укуси. Волтер тимчасово полишає навчання, а за деякий час сусіди знаходять його мертвим. Вони застають в кімнаті Бурого Дженкіна, який прогриз померлого наскрізь. Відьомський будинок після цього покидають всі жителі і власник, а чутки про появу відьми в Аркхемі припиняються.

Через кілька років, в 1931 році, буря руйнує стару будівлю, де жив Волтер; на горищі знаходять дивні предмети, старовинні книги і кістки: дитини двох років, старої і істоти, схожої на великого щура.

• Волтер Ґілман (Walter Gilman) — студент-математик, який прагне відкрити таємницю четвертого виміру і переміщень через нього. Займався вивченням неевклідової геометрії та квантової фізики, а також захоплювався фольклором Аркхема та історією життя відьми Кезії, яка жила там в XVII столітті.
• Джо Мазуревич (Joe Mazurewicz) — житель кімнати поверхом нижче, забобонний чоловік, який полюбляє розповідати історії про відьом.
• Френк Елвуд (Frank Elwood) — студент, товариш Волтера, який першим помітив нічні зникнення останнього. В міру можливостей допомагає Волтерові.
• Кезія Мейсон (Keziah Mason) — відьма, яка жила в Аркхемі в XVII столітті. Мала бути страчена в рамках Салемського полювання на відьом в 1692 році, але таємничим чином зникла. За допомогою численних документів про цей випадок Волтер знайшов місце її колишнього проживання і окультні тексти.
• Бурий Дженкін (Brown Jenkin) — фамільяр Кезії, щур з подібними на людські обличчям і руками.
• Чорний чоловік (Black Man) — покровитель Кезії, людина з чорною шкірою (але не негр). Не носить взуття, але має, судячи зі слідів, розділені копита.

• Masters of Horror: Dreams in the Witch-House (2005) — другий епізод серіалу «Майстри жахів» Стюарта Гордона[3].
• H.P. Lovecraft's The Dreams in the Witch House (2008) — вистава за повістю від театру жахів WildClaw Theatre, присвячена 85-й річниці журналу Weird Tales[4].
• Dreams in the Witch House: A Lovecraftian Rock Opera (2013) — рок-опера від H.P. Lovecraft Historical Society.

• Текст повісті у Вікіджерелах(англ.)
• Історія публікацій(англ.)

• Лавкрафт Говард Філіпс. Повне зібрання прозових творів у 3 томах. Т. 3. Переклад з англійської: Владислава Носенка. Київ: Вид. Жупанського, 2018. — 456 с.