Совка смугаста бахромчата

Сóвка смугáста бахрóмчата — метелик родини Совки (Noctuidae).

?
Совка смугаста бахромчата

Совка смугаста бахромчата
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Членистоногі (Arthropoda)
Клас: Комахи (Insecta)
Ряд: Лускокрилі (Lepidoptera)
Надродина: Совкоподібні (Noctuoidea)
Родина: Совки (Noctuidae)
Підродина: Noctuinae
Триба: Noctuini
Рід: Mythimna
Вид: turca
Mythimna turca
( Linnaeus, 1761)
Посилання
Вікісховище: Mythimna turca
Віківиди: Mythimna turca
EOL: 472838
NCBI: 987990

Зовнішній вигляд

Метелик має 39–46 мм розмах крил[1]. Переднє крило блідо-рудувато-охристе, вкрите рудувато-сірими плямами та малесенькими чорними цяточками. Поперек кожного крилі йдуть дві хвилясті темні лінії (англійська вернакулярна назва тварини double line moth («нічниця — подвійна лінія»). Задні крила рудувато-світло-коричневі.

Дорослі гусениці жовтувато-сіра, з темними плямами, особливо помітними у передній частині спинки; вздовж спинки йдуть декілька темних ліній. Дихальця облямовані чорним[2].. Лялечка прикріплюється до субстрату догори заднім кінцем за допомогою двох довгих, загнутих на кінці шипів на останньому сегменті тіла[3].

Поширення

Ареал виду охоплює більшу частину Палеарктики, крім крайньої Півночі, і включає майже всю Україну, за винятком Криму та Заходу Одещини[1].

Спосіб життя

Імаго активні у нічний час, із червня до вересня. Вид розвивається у двох поколіннях на рік із літньою діапаузою. Метеликів можна побачити на луках, болотах, в лісах, садах і парках. Зимує гусінь. На півдня ареалу вид дає два покоління на рік: у червні-липні, а потім у серпні-вересні. Гусінь є поліфагом. Вона живиться листям ожики, трясучки [1], грястиці, тонконога, зірочника, осоки [4][5].

Значення в природі та житті людини

Подібно до інших біологічних видів, смугаста бахромчата совка є невід'ємною ланкою природних екосистем — споживаючи рослинні тканини і стаючи здобиччю тварин — хижаків та паразитів.

Вид занесений до Червоних списків у декількох землях Німеччини[6].

Примітки

  1. Ключко З. Ф. Совки України. К.: Вид-во Раєвського, 2006. – 248 с.)
  2. Seitz, A. Ed. Die Großschmetterlinge der Erde, Verlag Alfred Kernen, Stuttgart Band 3: Abt. 1, Die Großschmetterlinge des palaearktischen Faunengebietes, Die palaearktischen eulenartigen Nachtfalter, 1914
  3. Forster, W., Wohlfahrt, Th. A. Die Schmetterlinge Mitteleuropas. Band 4: Eulen. (Noctuidae). Franckh'sche Verlagshandlung, Stuttgart 1971
  4. Robinson, G. S., P. R. Ackery, I. J. Kitching, G. W. Beccaloni & L. M. Hernández. 2010. HOSTS - A Database of the World's Lepidopteran Hostplants. Natural History Museum, London
  5. Ebert, G.(Hrsg.): Die Schmetterlinge Baden-Württembergs Band 7, Nachtfalter V. Ulmer Verlag, Stuttgart, 1998
  6. Bundesamt für Naturschutz (Hrsg.): Rote Liste gefährdeter Tiere Deutschlands. Landwirtschaftsverlag, Münster 1998
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.