Ожика

Ожика (Luzula) — рід багаторічних трав'янистих рослин родини ситникових (Juncaceae). Мають короткі горизонтальні або висхідні кореневища. Стебла доверху облиствені. Листки лінійні з замкнутими піхвами, по краю пластинок вкриті білими волосинками. Стеблові листки дрібніші за прикореневі. Квітки двостатеві, дрібні, зібрані в колосоподібних, зонтикоподібних чи головчастих верхівкових суцвіттях. Плід — одногніздна коробочка, що розкривається трьома стулками. Три насінини, округлої або яйцеподібної форми, з борошнистим придатком.

Ожика
Ожика рівнинна (Luzula campestris) — типовий вид
Біологічна класифікація
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Однодольні (Monocotyledon)
Клада: Комелініди (Commelinids)
Порядок: Тонконогоцвіті (Poales)
Родина: Ситникові (Juncaceae)
Рід: Ожика (Luzula)
DC., 1805
Вікісховище: Luzula

Рід налічує близько 115 видів, поширених у холодних і помірних зонах земної кулі[1]. В Україні зустрічаються 11 видів ожики. Найпоширеніші ожика бліда (Luzula pallescens), ожика волосиста (Luzula pilosa) і ожика багатоквіткова (Luzula multiflora), які ростуть по луках, лісах, трав'янистих місцях. В Карпатах, на кам'янистих місцях, зустрічається ожика колосиста (Luzula spicata). Також зустрічається ожика гайова (Luzula luzuloides).

Представники роду загалом не схильні до утворення мікоризи, хоча деякі види утворюють арбускулярну мікоризу, зокрема Luzula campestris, Luzula hawaiiensis, Luzula pilosa, Luzula spicata[2].

Назва

Наукова назва можливо походить від італ. lucciola — «блищати, виблискувати», чи від латинського luzulae або luxulae, від lux — «світло», через те, як рослини виблискують, коли вологі від роси[3]. Назва ожика має неясне походження; пов'язується (за Фасмером) з рос. ёж і др. ожъ — «їжак»[4].

Примітки
  1. Juncaceae APWebsite
  2. B. Wang, Y.-L. Qiu, Phylogenetic distribution and evolution of mycorrhizas in land plants / Mycorrhiza (2006) 16: 299—363
  3. Flora of North America. Процитовано 16.04.2019. (англ.)
  4. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 4 : Н — П / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. ; ред. тому: В. Т. Коломієць, В. Г. Скляренко ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 4 : Н — П. — С. 165. — ISBN 966-00-0590-3.

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.