Сойчине крило

«Сойчине крило» — новела українського письменника Івана Франка, що належить до його пізньої прози. Вперше побачила світ у збірці «На лоні природи й інші оповідання». Львів, 1905, с. 199—255.

Сойчине крило
Автор Іван Франко
Мова українська
Видання 1905

 Цей твір у Вікіцитатах
 Цей твір у  Вікіджерелах

Головні герої

  • Хома — працівник бюро, «відлюдько інтелектуал».
  • Марія Карпівна (Маня) — дочка лісника.
  • Генрись — 26-літній практикант тата Мані, який виявився злодієм. Хлопець «рум'яний, ніжний, як панночка».
  • Зигмунт — ватажок банди. Він був «негарний з лиця, старший літами, з грубими, малокультурними звичками та манерами».
  • Володимир Семенович — молодий залізничний інженер.
  • Никанор Ферапонтович Свєтлов — багатий золотопромисловець з Сибіру, немолодий велетень «з широкою рудою бородою, з товстим червоним лицем і плескатим носом».
  • Сашка — ватажок банди, який вбив Свєтлова.
  • Серебряков — капітан-ісправник, який раз у раз пив та бив Маню і свою шлюбну жінку.
  • Микола Федорович — військовий, брав участь у війні з Японією.

Сюжет

Хома занурився в егоїстичне, самозакохане життя. Цей зневірений самолюб живе сам для себе і з самим собою, навмисне відсторонившись від усього світу: «Сороковий рік життя, так як і тридцять дев'ятий, і тридцять восьмий, починатиму зовсім інакше. Відлюдьком, самітником… Жити для себе самого, з самим собою, самому в собі!»

У новорічну ніч він отримує листа з Порт-Артура від своєї давньої коханої. В конверті міститься кілька аркушів та сойчине крило, яке навіює бурю спогадів про недалеке минуле. Цей лист від Манюсі — жінки з якою пов'язані найтрепетніші переживання Хоми, або як вона називала його — Массіно.

Лист розповідає історію знайомства головних героїв, їх розлуку та подальші поневіряння Мані. З домівки вона тікає з Генрисем, який розповідає їй про багатого батька, те що вони одружаться, вернуться в підгальське село та спровадить до себе тата. Але насправді Генрись виявився злодієм, який обікрав тата Мані. Батько, вважаючи, що це зробила дочка, помер з горя через три місяці після втечі. Коли банда гастролювала в Одесі, Генрись пропав. Маню забрав голова банди — Зигмунт, якого згодом арештували в Нижньому Новгороді. Жінка відправилась до Москви, в поїзді зустріла Володимира Семеновича. Це був чудовий чоловік, але, засумувавши, він почав грати в азартні ігри, в яких він програв її Никонору Ферапонтовичу. Одного разу їх в дорозі спіймали — його вбили, її до себе взяв ватажок Сашка. Коли ватагу знайшла поліція, капітан Серебряков привіз її до себе. Від нього вона втекла, сіла на перший поїзд, ним їхали війська на війну з Японією. В Порт-Артурі вона жила з Миколою Федоровичем, який вже був при смерті коли вона писала лист.

Коли Хома закінчує читати лист, лунає дзвінок у двері. Маня чекає його у тій же сукні, що й при їх останній зустрічі.

Новела на українській сцені

Джерела

  1. Поліщук, Тетяна (20 червня 2019 року). Коли любов піднесена на найвищий п'єдестал.
  2. Шморгун, Наталія (26.02.2010). Глядачі разом із акторами опиняться у виставі.
  3. "Сойчине кило" У місті Івано-Франківськ.
  4. Сойчине крило.
  5. Вистава "Сойчине крило. Записки відлюдника".
  6. Вистава "Сойчине крило".
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.