Соловйов В'ячеслав Дмитрович

В'ячеслав Дмитрович Соловйов (нар. 14 січня 1925, станція Вешняки, Московська губернія, СРСР — пом. 7 вересня 1996, Москва) — радянський футболіст і тренер. Під його керівництвом київське «Динамо» здобуло перший чемпіонський титул (1961). Заслужений тренер УРСР, Грузинської РСР, Узбецької РСР, РРФСР.

В'ячеслав Соловйов
Особисті дані
Повне ім'я В'ячеслав Дмитрович
Соловйов
Народження 14 січня 1925(1925-01-14)
  Москва, СРСР
Смерть 7 вересня 1996(1996-09-07) (71 рік)
  Москва, Росія
Поховання Востряковський цвинтар
Вага 72 кг
Громадянство  СРСР
Позиція нападник
півзахисник
Професіональні клуби*
РокиКлубІгри (голи)
1944–1945  «Локомотив» М 0 (0)
1946–1952  ЦБРА 125 (38)
1952–1953  МВО 5 (0)
1953–1954  «Торпедо» М 16 (1)
Тренерська діяльність**
РокиКомандаПосада
1954–1957  «Крила Рад» Кб
1959–1962  «Динамо» К
1962–1964  СРСР (олімп.)
1963–1964  ЦСКА
1965–1966  «Динамо» М
1967–1968  «Динамо» Тб
1969–1971  «Динамо» Лд
1972–1975  «Пахтакор»
1980–1983  «Динамо» М
1985  «Нефтчі»
1987–1988  «Таврія»
1991  «Алга»
1992  ЦСКА (Ташкент)
Звання, нагороди
Нагороди

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Життєпис

Вихованець московських клубів «Локомотив» і СКІФ[1]. З 1944 року в основному складі «залізничників». 1946 року перейшов до складу ЦБЧА. У «команді лейтенантів», за необхідністю, виступав у середині поля або на вістрі атаки. 1948 року ввійшов до списку 33 найкращих гравців сезону під першим номером серед лівих хавбеків. Після переходу Всеволода Боброва до ВПС посів чільне місце у п'ятірці основних форвардів клубу (окрім Соловйова до неї входили Олексій Гринін, Валентин Ніколаєв, Борис Коверзнєв і Володимир Дьомін). У 1950 і 1951 роках був одним з найвлучніших гравців національної ліги. П'ятиразовий чемпіон СРСР і дворазовий володар національного кубка.

На Олімпійських іграх 1952 року радянська команда поступилася збірній Югославії. Головними винуватцями поразки визнали гравців ЦБРА — базового клубу. Команду розформували. В'ячеслав Соловйов був переведений до клубу МВО, де виступав до травня наступного року. Ще півтора сезони захищав кольори столичного «Торпедо». В 29 років вирішив завершити кар'єру професіонального футболіста. Всього у класі «А» провів 146 матчів, 39 голів.

1954 року закінчив школу тренерів при Державному інституті фізичної культури. У вересні був призначений старшим тренером команди «Крила Рад». Під його керівництвом куйбишевська команда у 1957 році здобула путівку до еліти радянського футболу. Того року був нагороджений орденом «Знак Пошани».

У липні 1959 року був призначений старшим тренером київського «Динамо». Наступного сезону українська команда здобула срібні нагороди першості СРСР. Вершиною тренерської діяльності В'ячеслава Соловйова став 1961 рік — «Динамо», вперше в своїй історії, виграло чемпіонат Радянського Союзу.

В подальшому очолював олімпійську збірну СРСР, московський ЦСКА, «динамівські» колективи Москви, Тбілісі і Ленінграду, а також ташкентський «Пахтакор», «Нефтчі» з Баку, «Таврію» (Сімферополь), клуб «Алга» з столиці Киргизії і ташкентський ЦСКА.

Під його керівництвом «динамівці» Тбілісі здобули «бронзу» чемпіонату СРСР 1967 року, «Пахтакор» переміг у першій лізі 1972 року, а «Таврія» — у чемпіонаті УРСР 1987.

Досягнення

Гравець

Тренер

  • Чемпіон СРСР (1): 1961
  • Другий призер (1): 1960
  • Третій призер (1): 1967
  • Переможець першої ліги (1): 1972
  • Чемпіон УРСР (1): 1987

Примітки
  1. Спортивний клуб інституту фізкультури

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.