Ніколаєв Валентин Олександрович

У дорослому футболі дебютував 1940 року виступами за команду клубу ЦБЧА (Москва), в якій провів дванадцять сезонів, взявши участь у 198 матчах чемпіонату. У складі московського ЦБЧА був одним з головних бомбардирів команди, провівши у 198 матчах 81 м'яч у ворота суперників. Був членом знаменитої п'ятірки нападу ЦБЧА, до якої входили, крім нього, Олексій Гринін, Володимир Дьомін, Всеволод Бобров та Григорій Федотов. У складі команди став п'ятиразовим чемпіоном Радянського Союзу, із них тричі поспіль, та володарем Кубку СРСР. У 1947 році став одним із трьох найкращих бомбардирів Чемпіонату СРСР з футболу.

Після розформування команди ЦБЧА продовжив ігрову кар'єру у клубі МВО (Москва), за команду якого виступав протягом 1952—1953 років. Після розформування усіх армійських клубів у країні прийняв рішення закінчити виступи у футболі.

1952 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної СРСР. Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала усього 1 рік, провів у формі головної команди країни 2 матчі.

У складі збірної був учасником футбольного турніру на Олімпійських іграх 1952 року у Гельсінкі.

Розпочав тренерську кар'єру, повернувшись до футболу після тривалої перерви, 1964 року, очоливши тренерський штаб клубу ЦСКА (Москва).

В подальшому очолював команди СКА (Хабаровськ). Після роботи в Хабаровську знову очолював рідний клуб, а пізніше поєднував роботу в клубі та головній збірній СРСР. Не програвши жодного матчу, як тренер, був усунутий від роботи у збірній. Як тренер ЦСКА став чемпіоном СРСР у 1970 році.

Останнім місцем тренерської роботи була молодіжна збірна СРСР, яку Валентин Ніколаєв очолював як головний тренер до 1985 року. Переможець молодіжного чемпіонату Європи-76.

Помер 9 жовтня 2009 року на 89-му році життя у місті Москва.