Солодовник Олег Петрович

Олег Петрович Солодовник (нар. 11 грудня 1966, Дніпропетровськ, УРСР) радянський, російський та український футзаліст, нападник, по завершенні кар'єри — футзальний тренер.

Олег Солодовник
Особисті дані
Повне ім'я Олег Петрович Солодовник
Народження 11 грудня 1966(1966-12-11) (55 років)
  Дніпропетровськ, УРСР
Громадянство  СРСР Росія Україна
Позиція нападник
Юнацькі клуби
1978—?
1980—1983
ДЮСШ-12 (Дніпропетровськ)
Дніпро-75 (Дніпропетровськ)
Професіональні клуби (футзал)
РокиКлубІгри (голи)
1989—1991
1992—1994
1994
1994
1994—1996
1997—1999
1999—2000
«Механізатор»
«Діна»
«Челябінець»
«Піттсбург Стінгерс»
«Механізатор-Металіст»
«Інтеркас»
«Шахтар»
10 (1)
66 (19)
9 (1)
28 (15)
62 (?)
66 (?)
35 (?)
Національна збірна
РокиЗбірнаІгри (голи)
1991
1992
1992
1995—1996
СРСР
СНД
Росія
Україна
4 (0)
6 (2)
6 (1)
Тренерська діяльність**
СезониКомандаМісце
2000—2010
2010—2012
2012—2014
2014—2015
2017—2020
2020—
«Шахтар»
«Іберія Стар»
«Єнакієвець»
«Мунайши»
«Актобе»
«Байтерек»

** Тільки на посаді головного тренера.

Клубна кар'єра

Солодовник розпочав займатися футболом 1978 року в дніпропетровській ДЮСШ-12. Перший тренер - Геннадій Григорович Шур. В період 1980-1983 рр. займався у футбольній школі «Дніпро-75»[1], звідки його відрахував тренер Герман Кудзієв як неперспективного гравця.

1989 року він був запрошений до складу місцевого футзального «Механізатора». У його складі Олег виграв єдиний кубок СРСР з міні-футболу, а також взяв участь в чемпіонаті СРСР з футзалу. Непогано проявивши себе, отримав запрошення в московську «Діну».

У складі «Діни» Солодовник провів три сезони, за які тричі виграв чемпіонат країни і двічі ставав володарем кубка. Покинувши московський клуб, Олег трохи пограв в челябінському «Феніксі», після чого на третину року виїхав до США, де виступав за клуб CISL «Піттсбург Стінгерс». Після виступів у США Солодовник повернувся в Україну. Там він грав за «Механізатор-Металіст», «Інтеркас» та «Шахтар».

Кар'єра в збірній

Олег Солодовник взяв участь в практично усіх матчах збірних СРСР та СНД з футзалу. А в складі збірної Росії взяв участь у чемпіонаті світу 1992 року. На цьому турнірі росіяни посіли 3 місце в групі C, де поступилися збірним Іспанії та США, але випередили збірну Китаю. Пізніше Олег дебютував і за збірну України. У футболці української збірної виступав на дебютному для неї чемпіонату світу 1996 року в Іспанії, де вона посіла 5 місце.

Кар'єра тренера

2001 року Солодовник очолив донецький «Шахтар»[2], в якому трохи раніше завершив кар'єру гравця. Він пробув біля керма команди понад вісім років, за які п'ять разів виграв український чемпіонат, тричі брав кубок і суперкубок, в результаті чого став одним з найтитулованіших тренерів України. Але на початку 2010 року керівництво донецького клубу відправило його у відставку. Деякий час по тому він очолив грузинський клуб «Іберія Стар».

Провівши в Грузії півтора року, Солодовник покинув її і до 2014 року тренував «Єнакієвець»[3]. Після розформування клубу через військову агресію Росії на Сході України, очолив казахський Мунайши (Жанаозен)[4][5]. Проте незабаром у клуба розпочалися фінансові проблеми. Через рік на базі футбольного клубу «Актобе» була створена футзальна команда і на запрошення президента ФК «Актобе», Олег Петрович був призначений головним тренерів футзальної команди «Актобе». У перший рік роботи (2016/17), став бронзовим призером чемпіонату Казахстану, другий сезон став для Олега Петровича більш ніж успішним — вихід у фінальну стадію чемпіонату Казахстану (2017/18) і завоювання вже срібних медалей, які дали «Актобе» право грати в елітному раунді кубка УЄФА. 8 червня 2020 року термін дії контракту Солодовника з «Актобе» завершився і він залишив команду[6].

9 вересня 2020 року очолив казахський «Байтерек»[7].

Досягнення

Як гравця

  • Кубок СРСР
    • Володар (1): 1991
  • Чемпіонат СНД
    • Чемпіон (1): 1992
  • Чемпіонат Росії
    • Чемпіон (2): 1992/93, 1993/94
  • Кубок Росії
    • Володар (2): 1992, 1993
  • Кубок Вищої ліги
    • Володар (1): 1993

Як тренера

  • Чемпіонат Грузії
    • Чемпіон (1): 2011
  • Чемпіонат Казахстану
    • Срібний призер (1): 2017/18
    • Бронзовий призер (1): 2016/17

Відзнаки

Примітки

Джерела

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.