Солоніцин Анатолій Олексійович
Анатолій (Отто) Олексійович Солоніцин (рос. Анато́лий (О́тто) Алексе́евич Солони́цын; 30 серпня 1934, Богородськ, Горьківська область, Російська РФСР — 11 червня 1982, Москва, Російська РФСР) — радянський актор. Заслужений артист РСФСР (1981).
| Солоніцин Анатолій Олексійович | ||||
|---|---|---|---|---|
| Ім'я при народженні | рос. Отто Алексеевич Солоницын | |||
| Народився |
30 серпня 1934[1][2] Богородськ | |||
| Помер |
11 червня 1982[1][2] (47 років) Москва, СРСР | |||
| Поховання | Ваганьковське кладовище | |||
| Громадянство |
 СРСР | |||
| Діяльність | актор | |||
| Роки діяльності | 1963 — 1982 | |||
| Брати / сестри | Alekseï Alekseïevitch Solonitsyned | |||
| IMDb | nm0813463 | |||
| Нагороди та премії | ||||
|
| ||||
Народився в родині журналіста. Закінчив студію при Свердловському драматичному театрі (1960), де потім виступав. З 1972 по 1976 рік працював в Театрі імені Лєнсовєта.
В кіно знімався з 1964 р. (фільми: «Андрій Рубльов», «У вогні броду немає», «Соляріс», «Свій серед чужих, чужий серед своїх», «Дзеркало», «Сталкер», «Легенда про Тіля», «З життя відпочивальників» та ін.).
Грав в українських кінокартинах: «Один шанс із тисячі» (1968, Мигунько), «Спадкоємці» (1975, т/ф, 4 с, Бистров), «Віщує перемогу» (1979, Вершинін).
У 1981 році удостоєний нагороди «Срібний ведмідь» Берлінського кінофестивалю за роль у фільмі «Двадцять шість днів із життя Достоєвського» (реж. О. Г. Зархі) — номінація «Найкращий актор»[3].
Похований на Ваганьковському кладовищі.
Примітки
- Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Find a Grave — 1995.
- Berlinale: Prizes & Honours 1981 (www.berlinale.de) (англ.)
Література
- Актеры советского кино. Вьш. 11-й. М., 1975;
- Кино: Энциклопедический словарь. М., 1987. — С.401;
- Раззаков Ф.Досье на звезд. 1962—1980. М., 1998. — С.450—460;
- Всемирный биографический Энциклопедический словарь. М., 1998. — С.710.
Посилання
- Солоніцин Анатолій Олексійович на сайті IMDb (англ.)