Соляник Олексій Миколайович
Соляник Олексій Миколайович (2 листопада 1912, Слов'янка, Уссурійський край — 17 лютого 1984, Одеса) — організатор радянського китобійного промислу, Герой соціалістичної праці (1950), тричі кавалер Ордена Леніна (1950, 1954, 1960). Мав персональне звання Генерального директора флоту рибної промисловості III рангу.
| Соляник Олексій Миколайович | |
|---|---|
| Народився |
2 листопада 1912 Слов'янка, Російська імперія |
| Помер |
17 лютого 1984 (71 рік) Одеса, Українська РСР, СРСР |
| Поховання | Друге християнське кладовище Одеси |
| Країна |
 СРСР |
| Партія | КПРС |
| Нагороди |
     |
Іменем Соляника був названий Великий рефрижераторно-морозильний траулер, спущений в Миколаєві, і Одеське морехідне училище рибної промисловості.
З біографії
Народився в сім'ї переселенців з України. Почав працювати з 14 років.
З 1929 р плавав на навчальному судні Владивостоцького морського технікуму «Індігірка» штурманом-практикантом. У 1930 після отримання диплома судноводія — капітан шхуни «Усть-Камчатка». Провів дві успішні навігації біля східного берега Камчатки.
У 1931—1935 роках працював в Управлінні інженерів морських сил Далекосхідного краю, в 1935 році переведений в Главсхідрибпром на промислові судна. У 1936 році здав іспити на звання штурмана малого плавання, а в 1937 році — штурмана далекого плавання. У 1938 році в міжпутинний період склав іспит за фахом девіатора магнітних компасів. У квітні 1938 року призначений капітаном звіробійного судна, на якому провів дві навігації в Охотському морі.
У 1940 році відслужив курси-збори Тихоокеанського флоту з присвоєнням військового звання молодшого лейтенанта ВМФ, в тому ж році отримав диплом капітана далекого плавання.
У грудні 1941 року переведений на пароплав «Ітельмен», який обслуговував рейси з Владивостока в Канаду, США і назад з вантажем для Червоної Армії по ленд-лізу. У жовтні 1942 року Наркомрибпромом СРСР був призначений капітаном на плавучий завод «Всеволод Сибірцев», який перегнав в Портленд, на капітальний ремонт. З листопада 1942 року по рішенню РНК СРСР увійшов до складу Радянської Урядової закупівельної комісії (РПЗК), залишаючись в США до 1945 року. У цей період вивчав англійську мову, здавши в березні 1945 року іспити в мовному технікумі РПЗК.
- 1945—1946 рр. — в складі комісії Раднаркому СРСР в Німеччині і Польщі. Вплинув на створення АКФ «Слава» і Управління антарктичної китобійної флотилії.
- 1947—1959 рр. — капітан-директор антарктичної китобійної флотилії «Слава».
У 1958 році, зробивши 13 рейсів на китобазі «Слава», був призначений головою Державної приймальної комісії з прийому від Миколаївського суднобудівного заводу ім. Носенка нової китобійної бази «Радянська Україна» і одночасно її капітан-директором.
- 1959—1965 рр. — капітан-директор АКФ «Радянська Україна» і генеральний директор обох флотилій.
- 1965—1977 рр. — капітан-директор ППР «Ван Гог», начальник науково-пошукових суден Південного басейну, капітан-наставник в Керчі.
- 1977—1984 рр. — начальник кабінету військово-морської підготовки ЧПОРП «Антарктика» в Одесі.
Джерела
- Соляник Олексій Миколайович. // Сайт «Герои страны» (рос.).
- Игорь Баранов. Как снимали Соляника // Порты Украины, № 05 (107) 2011(рос.)
- Н. А. Ткаченко. Встречи с Соляником(рос.)