Сорока Петро Степанович

Від 1914 року в театрі «Руської Бесіди» у Львові, потім — у Новому львівському театрі, від 1921-го мав власну трупу.

Від 1939 до 1941 у Театрі ім. Лесі Українки та Львівському оперному театрі (1941—1944), у якому виступав в опереті і ставив, зокрема, «Жайворонка» Франца Легара. Під час німецької окупації 1941—1944 рр. працював у тому ж театрі один рік як заступник директора, а два роки як артист-режисер.

Від 1944 до 1947 працював артистом у Театрі ім. Марії Заньковецької у Львові.[1]

Радянські дані подають неточні дату і місце смерти Сороки — 1948, Львiв,[2] за іншими — тільки що після Радянської анексії західноукраїнських земель його кудись заслали за його постановку «Соловки», і невдовзі після цього загинув.[3] Тепер відомо що Петро Степанович Сорока, прибув на спецпоселення 7 листопада 1947 в Анжеро-Судженськ Кемеровської області (Росія). Там він засуджений Кемеровським обласним судом у 1949 р. на 25 років позбавлення волі за постановки «антисовєтських» п'єс і за контрреволюційну діяльність.

Витяг зі звинувачувального документа:

Предварительным и судебным следствием установлено, что Сорока в 1941 году, находясь на временно оккупированной территории немецкими войсками Украинской ССР и проживая в гор. Львове, добровольно поступил на службу к немецким оккупантам в качестве заместителя директора драматического театра, принимал участие в постановке антисоветской пьесы «Триумф прокурора Дальского» как во Львове, так и других ближайших городах, тем самым оказывал пособничество немцам и своими действиями проводил пропаганду против Советского Союза. Сорока, находясь в гор. Анжеро-Суженске, Кемеров-ской области, как спецпереселенец, на протяжениии 1948 г. среди окружающих его лиц проводил котрреволюционную агитацию: клеветал на условия жизни трудящихся в СССР, высказывал пораженческие настроения в отношении СССР, одновременно восхвалял жизнь в бывшей панской Польше и в период немецкой оккупации.

— Кримінальна справа Петра Сороки № Р-653 Архіву УМВСУ у Львівській області. — С. 40.

Реабілітований посмертно за Законом «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» від 17 квітня 1991 р.[1]

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
• УРЕ

• Сорока Петро Степанович // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
• Світлана Максименко «Справа його життя» // Просценіум — 2001. — № 1. — С. 20-35.