Сорока Петро Степанович
Петро Степанович Сорока (1891 — 1950) — український актор, співак і режисер галицьких театрів.
Петро Степанович Сорока | ||||
---|---|---|---|---|
| ||||
Народився |
2 квітня 1891 Львів | |||
Помер |
20 вересня 1950 (59 років) Анжеро-Судженськ, Кемеровської області, Росія | |||
Національність | українець | |||
Громадянство | Австро-Угорщина | |||
Діяльність | оперний співак, актор, театральний режисер | |||
Дружина | Коссакова-Сорокова Ванда Михайлівна (1896–1978), актриса | |||
Нагороди та премії | ||||
|
Життєпис
Від 1914 року в театрі «Руської Бесіди» у Львові, потім — у Новому львівському театрі, від 1921-го мав власну трупу.
Від 1939 до 1941 у Театрі ім. Лесі Українки та Львівському оперному театрі (1941—1944), у якому виступав в опереті і ставив, зокрема, «Жайворонка» Франца Легара. Під час німецької окупації 1941—1944 рр. працював у тому ж театрі один рік як заступник директора, а два роки як артист-режисер.
Від 1944 до 1947 працював артистом у Театрі ім. Марії Заньковецької у Львові.[1]
Радянські дані подають неточні дату і місце смерти Сороки — 1948, Львiв,[2] за іншими — тільки що після Радянської анексії західноукраїнських земель його кудись заслали за його постановку «Соловки», і невдовзі після цього загинув.[3] Тепер відомо що Петро Степанович Сорока, прибув на спецпоселення 7 листопада 1947 в Анжеро-Судженськ Кемеровської області (Росія). Там він засуджений Кемеровським обласним судом у 1949 р. на 25 років позбавлення волі за постановки «антисовєтських» п'єс і за контрреволюційну діяльність.
Витяг зі звинувачувального документа:
Предварительным и судебным следствием установлено, что Сорока в 1941 году, находясь на временно оккупированной территории немецкими войсками Украинской ССР и проживая в гор. Львове, добровольно поступил на службу к немецким оккупантам в качестве заместителя директора драматического театра, принимал участие в постановке антисоветской пьесы «Триумф прокурора Дальского» как во Львове, так и других ближайших городах, тем самым оказывал пособничество немцам и своими действиями проводил пропаганду против Советского Союза. Сорока, находясь в гор. Анжеро-Суженске, Кемеров-ской области, как спецпереселенец, на протяжениии 1948 г. среди окружающих его лиц проводил котрреволюционную агитацию: клеветал на условия жизни трудящихся в СССР, высказывал пораженческие настроения в отношении СССР, одновременно восхвалял жизнь в бывшей панской Польше и в период немецкой оккупации.— Кримінальна справа Петра Сороки № Р-653 Архіву УМВСУ у Львівській області. — С. 40.
Реабілітований посмертно за Законом «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» від 17 квітня 1991 р.[1]
Примітки
- Максименко, Світлана (2006). «Ключі» Петра Сороки (Епізоди життя та творчості митця). Театрознавчий журнал «Просценіум». 15-16 (2-3): 14–21. Процитовано 25 серпня 2015.
- Див. наприклад: Митці України: Енциклопедичний довідник — К., 1992 — С. 546.
- Стерпак Іван. Петро Сорока / Наш театр. — Т. 1. — С. 703–704.
Література
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
- УРЕ
Посилання
- Сорока Петро Степанович // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- Світлана Максименко «Справа його життя» // Просценіум — 2001. — № 1. — С. 20-35.