Сором (фільм, 2011)

«Сором» (англ. Shame) — британський романтично-психологічний фільм-драма 2011 року, дії якого розгортаються в Нью-Йорці, був зрежесований Стівом Макквіним і отримав цілком позитивні відгуки серед критиків. Відверті сцени фільму, відбиті у сексуальній залежність головного героя, отримали в США NC-17.[4]

Сором
Shame
Жанр драма
Режисер Стів Макквін
Продюсер Іен Кеннінг
Еміль Шерман
Сценарист Ебі Морган
Стів Макквін
У головних
ролях		 Майкл Фассбендер
Кері Малліган
Оператор Шон Боббітт
Композитор Гарі Ескотт
Художник Judy Beckerd
Кінокомпанія UK Film Council
See-Saw Films
Film4
Дистриб'ютор Momentum Pictures (Велика Британія)
Fox Searchlight Pictures (США)
Тривалість 101 хв.[1]
Мова Англійська
Країна  Велика Британія
Рік 2011
Дата виходу 4 вересня 2011 (Венеційський кінофестиваль)
Кошторис $ 6,5 млн[2]
Касові збори $ 17,693,675[3]
IMDb ID 1723811
foxsearchlight.com/shame

В Україні прем'єра відбулась 10 травня 2012 року.

Також 4 листопада 2013 р. відбулась прем'єра на українському телебаченні. У програмі Підпільна імперія на телеканалі 1+1.

Сюжет

Брендон Салліван - офісний щур, який проживає у Нью-Йорку. Спить з повіями, мастурбує кілька разів на день, сексуально залежний, тому часто вимушений вивільняти накопичену енергію у різноманітних місцях - душ, туалет в офісі.

Одного разу, під час ранкових мандрів до роботи, головний герой зауважує привабливу жінку, що має персня на руці. Вони заграють очима, чим спочатку вона відповідає взаємністю, однак затим соромиться. Коли відбувала потрібна зупинка, Брендон рушив за нею, але не зміг наздогнати - жінка губиться у натовпі. Згодом Брендон і його одружений бос Девід клюються до жінок у клубі. Пізніше в провулці Брендон злягається з жінкою, яку зваблював у клубі Девід.

Брендон ігнорує телефонні дзвінки сестри Сіссі, співачки з лаунжу. Проте повертаючись з чергового робочого дня у власну квартиру, йому несподівано в душі зустрічається сестра, яку він огрів бейсбольною битою, гадаючи що то грабіжник. У Сіссі декілька концертів в місті, тому вона просить залишитися на кілька днів; згодом він чує телефонну розмову сестри з її любовником, у якій та клянеться кохати, проте він її відшиває. Після того, як комп'ютерна система компанії Брендон була засмічена вірусами, виявляється на комп'ютері Брендона купа різноманітної порнографії. Девід припускає що це діло рук стажист Брендона, на що другий не суперечно погоджується.

Потім Брендон і Девід споглядають виступ Сіссі, що як раз виконує зворушливу пісню "Нью-Йорк, Нью-Йорк" у барі, чим викликає бурхливі емоції. Девід фліртує з нею, помічаючи шрами заподіяні самобичуванням на її руках. Сіссі займається сексом з Девідом у спальні брата, стогнання котрі чув Брендон. Це змусило його покинути від огиди квартиру. Наступного дня Сіссі намагається лягти в одне ліжко з Брендоном, на що він виганяє її з кімнати.

Брендон йде на побачення з колегою Маріанною, яка нещодавно розлучилась з хлопцем. Під час вечері у ресторані Маріанна говорить про важливість шлюбних тенет, на що Брендон говорить зворотні тези, називаючи це безглуздістю. Сам підмічає, що найдовші стосунки у нього тривали три місяці. Доходячи до метро, вони по окремішності чимчикують додому.

В ту ніч Сіссі помічає Брендона за мастурбацією у ванні. Він накидається на неї зі звинувачуванням про шпигунство. Вона помічає секс-чат на його ноутбуці; Брендон захлясує двері за собою і йде геть. Психологічний тиск змушує позбутися усіх секс-іграшок, порножурналів, заразом і ноутбука. В офісі він цілує Маріанну, запрошує пройтися наголошуючи на сюрпризі. Вони опиняються в готелі, де у Брендона не настає ерекції під час статевого акту, це змушує дівчину покинути приміщення. Згодом Брендон займається жорстким сексом з повією в том же номері.

Брендон говорить до Сісс, що у Девіда є сім'я, тим самим просить її покинути його дім. Вона обрехується, мовляв, не знала, наголошуючи на тому, що вона не може просто так піти, адже вони сім'я, а сім'я повинна триматися поруч. Однак Брендон називає її якорем. Зрештою Брендон йде до бару фліртуючи з випадковою жінкою, розповідаючи хтиві оповідки. Він бачить на її руці персня, але це не заважає його продовжувати діалог, врешті-решт навіть коли підходить її чоловік, Брендон сміється йому в обличчя приговорюючи, що з радістю займається агресивним сексом з його дружиною, за що на виході із клуба отримує по пиці. Коли йому не дають пройти у інший клуб, він вимушено йде до гей-клубу, де займається сексом з невідомим чоловіком. Після вибуття прослуховує голосове повідомлення від Сісс, котра плаче і говорить, що вони не погані люди, а просто прийшли із поганого місця. Брендон займається сексом в трьох з повіями.

Як раз їдучи додому метром, вагон спиняється оголосивши надзвичайний стан, з чого можна було припустити самогубство на рейках. Це нагадує про Сісс. Брендон дзвонить їй, проте та не бере слухавку, це вимушує його кинутися додому, де як передчувалось Сісс лежить на полу у ванній з пошкодженими зап'ястками. Він намагається зупинити крововилив, тим часом викликав швидку. Вона залишається в живих, на лікарняному ліжку. Після того, Брендон поволі пішов до моста, де почав гірко плакати під зливу.

У метро Брендон знову бачить жінку з перснем на руці. Він зазирає їй в очі. Вона встає, намагаючись вийти на наміреній зупинці, даючи хлопцю зрозуміти власну симпатію. Брендон байдуже споглядає на неї.

У ролях

Виробництво

Кастинг

Спершу Маккейна працював разом з продюсером Іеном Каннінґом над фільмом "Голод" 2008 року, згодом минулий досвід стимулював до нової співпраці, що була продовжена у розробці "Сорому" зосібно з Каннінґом і Емілем Шерманом із британсько-австралійської компанії See-Saw Films. Головним сценаристом був обраний Ебі Морган, який крім вже зазначеного фільму, написав сценарій до іншого задуму "Залізна леді". [5]

Виконавець головної ролі Маккейн у "Голоді" Майкл Фассбендер був першим і єдиним претендентом відповідну роль у "Соромі[6]". Актори Кері Малліган і Джеймс Бедж Дейл були взяті на роль, аби грати молодшу сестру і боса у 2010 році.[7] "У мене була купа прогулів, що навіть тяжко описати", - відповів кастинг-директор Еві Кауфман, задача якого повставала провести кастинг на фільм з рейтингом NC-17. У Кауфмана було унікальне завдання від Маккуїна, до якого потрібно було долучити високоякісних акторів навіть на незначні ролі. Наприклад на ролі випадкових сексуальних партнерів Брендона. Ідея полягала у тому, що партнери повинні своїм мовчанням рухати сюжет далі, відзеркаючи психологічне становище Брендона.[8]

Фільмування

Початок відзйомки в Нью-Йорці було заплановано на січень 2011 року[9], хоча пізніше Фассбендер у інтерв'ю зазначив про бажання відзнімання раніше вже в березні. Переважна частина фільма відзнімалась у Челсі та його широтах. Офісні сцени продоковані у Citigroup Center, а сцени в готелі і нічному клубі Standard в районі Мітпекінга.

Музика

Нижче представлені композиції вживані у фільмі:[10]

Сором
# НазваВиконавець Тривалість
1. «Brandon»  Harry Escott 8:28
2. «Goldberg Variations, BWV 988: Aria»  Glenn Gould 3:04
3. «Genius of Love»  Tom Tom Club 3:26
4. «Rapture»  Blondie 5:32
5. «I Want Your Love»  Chic 6:54
6. «My Favorite Things»  John Coltrane 13:39
7. «New York, New York "Theme"»  Carey Mulligan 4:55
8. «Let's Get Lost»  Chet Baker 3:40
9. «Prelude & Fugue No. 10 in E Minor, BWV 855: Prelude»  Glenn Gould 2:49
10. «Goldberg Variations, BWV 988: Variation 15 a 1 Clav. Canone alla quinta. Andante»  Glenn Gould 5:00
11. «Unravelling»  Harry Escott 9:35
12. «You Can't Be Beat»  Howlin' Wolf 3:05
13. «The Problem»  Mark Louque 5:14
14. «Prelude & Fugue No. 16 in G Minor, BWV 885: Praeludium»  Glenn Gould 3:09
15. «End Credits»  Harry Escott 1:43
80:13

Нагороди та номінації

На агрегаторі рецензій Rotten Tomatoes 79% критиків дали позитивну оцінку, про що можна говорити з 227 рецензій з середнім балом 7.50/10. Критики говорять наступне: "Вихваляючись знаменитою грою Майкла Фассбендера і Кері Малліган, "Сором" - це неймовірне занурення у манію залежності".[11] На Metacritic фільм отримав оцінку 72 зі 100 балів на основі 41 критиків.[12]

Роджер Еберт із Chicago Sun-Times дав фільму чотири зірочки із чотирьох можливих назвавши його "потужним фільмом" і "сміливим й правдивим", відмітивши, що "це великий акт кінематографа і гри акторів. Я не вірю, що зможу його переглянути двічі". Пізніше Еберт назвав його другим кращім фільмом 2011 року.[13] Тодд Маккарті із The Hollywood Reporter дав фільму позитивну рецензію, зауваживши: "Завдяки добрій грі, сміливій грі Майкла Фассбендера, "Сором" - це справжня прогулянка по одичавій стороні, погляд якої вражає, з огляду на сексуальну залежність, що поставлена на один щабель з тяготою до наркотиків".[14]

У газеті Нью-Йорк таймс А. Про. Скотт сказав: "Маккейн хоче показати, як інтенсивність потреб Брендона відгороджує його від справжньої близькості, але це здається вирішеним висновком, результатом елегантного експерименту, який був підлаштований від початку."[15] Дональд Кларк з "Айріш Таймс" назвав фільм "найкориснішим фільмом про непристойності з часів "Екзорциста", зазначивши, що "основна течія пуританства, проте, більш ніж трохи пригнічує".[16]

Ігнатій Вишневецький, який пише для MUBI, сказав: "Кожна сцена [обсипана] великими дозами найшанованіших в кінематографі методів: двозначності... Сором носить свою порожнечу як почесний знак; Маккейн прагне до банальної порожнечі, і хоча він досягнув цього, щоб режисер (та ще з досвідом художника) прагнув зробити більше, ніж нічого не сказати".[17]

У блозі британського журналу "Мистецтво психіатрії" психіаторка Еббі Зельцер вихвалив фільм за зображення людини з приграничними розладами особистості. Хоча, перша думка про фільм була зі певним застерженням, спираючись на зауваги рецензентів про сексуальну залежність Брендона, про що висловилась, як "зворушливий приклад і точне відтворення психопатології.. [котрий обов'язково повинен] бути для перегляду усім клініцистам".[18]

Примітки
  1. 'Shame' (18). British Board of Film Classification. 26 жовтня 2011. Архів оригіналу за 21 липня 2013. Процитовано 14 грудня 2011.
  2. Fernandez, Jay A. (6 вересня 2011). Who Will Take a Chance on Michael Fassbender's Sex-Drenched, Gruesome 'Shame'? (Analysis). The Hollywood Reporter. Архів оригіналу за 21 липня 2013. Процитовано 12 вересня 2011.
  3. Shame (2011). Box Office Mojo. IMDb. Архів оригіналу за 21 липня 2013. Процитовано 12 квітня 2012.
  4. Stewart, Andrew; Stewart, Andrew (4 грудня 2011). ‘Dawn’ tops sluggish weekend. Variety (амер.). Процитовано 13 лютого 2022.
  5. Dawtrey, Adam; Dawtrey, Adam (6 квітня 2011). Film4, Focus develop ‘Suffragettes’. Variety (амер.). Процитовано 11 лютого 2022.
  6. Movies. Los Angeles Times (амер.). Процитовано 13 лютого 2022.
  7. Carey Mulligan joins the cast of "Shame". Reuters (англ.). 9 грудня 2010. Процитовано 13 лютого 2022.
  8. Movies. Los Angeles Times (амер.). Процитовано 13 лютого 2022.
  9. Carey Mulligan joins the cast of "Shame". Reuters (англ.). 9 грудня 2010. Процитовано 13 лютого 2022.
  10. Shame by Various Artists (амер.). 6 грудня 2011. Процитовано 13 лютого 2022.
  11. Shame (англ.). Процитовано 13 лютого 2022.
  12. Shame. Процитовано 13 лютого 2022.
  13. The Best Films of 2011 - Roger Ebert's Journal. web.archive.org. 5 січня 2012. Процитовано 13 лютого 2022.
  14. McCarthy, Todd; McCarthy, Todd (4 вересня 2011). Shame: Film Review. The Hollywood Reporter (амер.). Процитовано 13 лютого 2022.
  15. Scott, A. O. (1 грудня 2011). Only One Thing on His Mind. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 13 лютого 2022.
  16. Shame. The Irish Times (англ.). Процитовано 13 лютого 2022.
  17. Review: Steve McQueen's "Shame". MUBI (англ.). Процитовано 13 лютого 2022.
  18. Saxton, Mark. » Shame and A Dangerous Method reviews Art of Psychiatry Society (амер.). Процитовано 13 лютого 2022.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.