Соціально-перетворюючі інвестиції

Соціально-перетворюючі інвестиції (інвестиції соціального впливу, імпакт-інвестиції) відносяться до інвестицій «в компанії, організації і фонди з метою створення вимірної, суспільно та екологічно корисної дії, а також для отримання фінансової віддачі»[1][2].

Соціально-перетворюючі інвестиції можуть відбуватися як на ринках, що розвиваються, так і на розвинутих ринках, і «цільовий діапазон доходів може варіювати від нижче ринкового до вище ринкового», в залежності від обставин. Інвестиції соціального впливу, як правило, ведуть свій початок від соціальних питань або екологічних проблем. Імпакт-інвестори прагнуть розмістити капітал в підприємство, некомерційні організації та фонди, діяльність яких націлена на позитивні перетворення в суспільно-значущих областях[3].

Найбільш поширеною формою імпакт-інвестування є позикове або пайове фінансування[4], серед інших форм: інвестування через приватні капіталовкладення/венчурний капітал, інвестування з фіксованою дохідністю.

Типовими і найбільш поширеними об'єктами соціального-перетворюючого інвестування є соціальні підприємства. В імпакт-інвестуванні використовуються різні, часом доволі складні, фінансові інструменти, зокрема, що діють за принципом оплати за результат. На 2019 рік найбільш популярним інструментом імпакт-інвестування є зелені облігації, їх щорічний випуск складає 230 мільярдів доларів США[5].

Для захисту інвесторів від ризиків створюються спеціальні організаційно-правові форми соціальних підприємств, які передбачають контроль пріоритету соціальної місії, обов'язкову соціальну/екологічну звітність, а при необхідності — блокування активів. Інші інструменти контролю і оцінки ефективності адресатів соціально-перетворюючих інвестицій — різноманітні системи рейтингування і сертифікації, що забезпечують незалежну експертну оцінку результативності їх діяльності. Завдяки цим мірам, імпакт-інвестування в середньому характеризується аналогічними ризиками і дохідністю, що і традиційне інвестування[4].

Відсутність єдиної метрики або методики оцінки ефективності соціально-перетворюючих інвестицій обмежує зростання цього ринку. В підсумку вибір тієї чи іншої моделі і показників оцінки ефекту часом виявляється ключовим фактором для підтвердження результативності[4].

В ряді країн держава надає законодавчу підтримку імпакт-інвесторам, вводячи для них податкові пільги. В деяких юрисдикціях (Велика Британія, Японія, Австралія) до соціально-перетворюючої інвестиційної діяльності допущені пенсійні фонди[4].

Поняття

Приблизно до 2007 року склався термін «інвестиції впливу», який означав підхід свідомого обліку нематеріальних активів наряду з матеріальними, фінансовими[6]. Прихильність виміру соціальних і екологічних показників, з тією ж строгістю, що і фінансових, є обов'язковим атрибутом імпакт-інвестування[7].

На осі степені обліку прибутку і соціального впливу, де зліва розташований тільки облік прибутку (традиційне інвестування), а праворуч — традиційна благодійність (максимально швидкий і «точковий» соціальний вплив, який не передбачає повернення понесених витрат), соціально-перетворююче інвестування розташовується між соціально відповідальним інвестуванням і венчурною філантропією (див. схему). Таким чином, імпакт-інвестування передбачає окупаємий і, отже, сталий вплив, який сфокусований на соціальному результаті. Від соціально відповідального інвестування воно відрізняється більшою націленістю на вирішення соціальних та екологічних проблем. Результат такого впливу є такою ж важливою ціллю інвестування, як і фінансовий результат. Це передбачає необхідність оцінки та вимірювання отриманого соціального (екологічного) результату. В свою чергу, венчурна філантропія, при тій же сфокусованості на соціальних перетвореннях, відрізняється від імпакт-інвестування готовністю до відмови від прибутку[8]. Більш широким поняттям, в порівнянні з імпакт-інвестуванням, є ESG-інвестування (англ. Environmental, social and corporate governance)[8]. Воно передбачає інвестування в компанії, які одночасно задовольняють трьом умовам:

  1. Високий рівень збереження навколишнього середовища;
  2. Культивування хороших взаємин з клієнтами, співробітниками, діловими партнерами і місцевим співтовариством;
  3. Дотримання передових практик корпоративного управління[8].

Історія

Історично, регулювання і, в меншій мірі, філантропія — представляли собою спробу мінімізувати негативні соціальні наслідки підприємницької діяльності. Однак, історія зберегла приклади окремих інвесторів, які використовували соціально відповідальне інвестування для вираження своїх цінностей. Така інвестиційна поведінка виражалась, як правило, в прагненні уникати інвестування в підприємства або види діяльності, які спричиняють негативні наслідки[9].

У 1984 році була заснована US SIF: The Forum for Sustainable and Responsible Investment (US SIF, до 2011 року — Social Investment Forum) — міжнародна асоціація індустрії сталого розвитку, зі штаб-квартирою у Вашингтоні[10].

У 1990 році американським консультантом Емі Доміні був введений Domini 400 Social Index — індекс капіталізації компаній, які слідують принципам соціальної відповідальності[10].

В 1990-ті роки Джед Емерсон виступає за змішано-ціннісний підхід, згідно з яким фондам слід направляти пожертвування у відповідності зі своєю місією, а не зі стратегією отримання максимального фінансового прибутку, як це було прийнято раніше[11].

Одночасно при оцінці діяльності корпорацій, як зсередини, так і зовні, стали враховуватися такі аспекти як запобігання забрудненню навколишнього середовища, корпоративна соціальна відповідальність, набула поширення концепція потрійного критерію[12]. У 2000 році Барух Лев з Бізнес-школи Штерна, зіставив ідеї про нематеріальні активи в книзі з однойменною назвою (Intangibles: Management, Measurement, and Reporting), посприявши їх подальшому розвитку[13].

Логотип ініціативи PRI (Principles for Responsible Investment)

В 2006 році за підтримки ООН була створена міжнародна мережа інвесторів PRI (Principles for Responsible Investment), які дотримуються 6 принципів відповідального інвестування. Ці принципи проголошують вірність ідеалам ESG-інвестування та їх всебічне поширення. Сукупні активи під управлінням підписантів оцінюються в 4 трлн доларів[10].

В 2007 році Фонд Рокфеллера спільно з найбільшими інвестиційними банками ввів в обіг термін «імпакт-інвестиції» [14]. В тому ж році Европейський інвестиційний банк випустив перші зелені облігації, а через рік таку облігацію випустив Світовий банк[10].

У 2009 році була створена GIIN — асоціація головних гравців ринку імпакт-інвестування. GIIN запустила IRIS (Impact Reporting and Investment Standards) — систему критеріїв для оцінки соціального та екологічного впливу. Bloomberg на регулярній основі починає висвітлення новин сфери сталого розвитку[10].

У 2010 році була випущена перша соціальна облігація (SIB), в 2011 введена глобальна система рейтингування імпакт-фондів організацій (GIIRS), ще через рік Morgan Stanley запустила платформу «Investing With Impact», а в 2013 році у Великій Британії відкрилася перша соціальна біржа. У 2015 році ООН прийняла цілі сталого розвитку[10].

У 2019 ринок імпакт-інвестицій встановив рекорд (502 млрд доларів), як і ринок зелених облігацій (230 млрд доларів) [10].

Ринок імпакт-інвестування


Число фондів, що практикують інвестиції соціального впливу сильно зросла в 2000-2010-ті роки. Зростання інвестицій соціального впливу частково пояснюється критикою традиційних форм благодійності та міжнародного співробітництва, які характеризуються як нестійкі і залежні від цілей — або примх — відповідних донорів[15]. Доповідь дослідницької фірми Monitor Deloitte від 2009 року містила прогноз, що ця індустрія може збільшитись з 50 мільярдів доларів (в активах) до 500 мільярдів впродовж наступного десятиліття[16].

Цей прогноз виправдався: за даними GIIN, капіталізація глобального ринку імпакт-інвестицій на кінець 2018 року склала 502 млрд доларів (без урахування коштів індивідуальних інвесторів і коштів, залучених через зелені облігації). До цього часу на ринку імпакт-інвестицій було присутньо 1340 гравців. Більшість з них представляють собою невеликі організації, хоча зустрічаються інвестори, які керують дуже великими інвестиційними портфелями, наприклад, великі американські фінансові групи. Медіанний обсяг фонду імпакт-інвестування становить 29 млн доларів, середній обсяг — 452 мільйони. 51 % активів припадає на організації, що управляють капіталом або фондами, 27 % — на фінансові інститути розвитку (які націлені на забезпечення сталого зростання національної економіки і перебувають, як правило, під контролем і управлінням національних урядів), 12 % — на інші фінансові інститути (включаючи банки), 6 % — на пенсійні фонди, 2 % — на інші фонди, 0,4 % — на сімейні офіси і тільки 0,2 % — на інвестиційні компанії (інші 2 % активів припадають на організації інших типів)[17].

Приклади за останнє десятиліття включають в себе безліч інвестицій в мікрофінансування, фінансові та екологічно чисті технології. В результаті опитування 266 імпакт-інвесторів, проведеного GIIN, була отримана інформація про підтримку ними тих чи інших галузей і сфер економіки[18][19].

Галузь (сфера) економікиЧастка від загального числа опитаних інвесторів (%)Частка активів під управлінням опитаних інвесторів (%)
Енергетика4715
Мікрофінансування3113
Фінансові послуги
(окрім мікрофінансування)		4011
Продовольче і сільське господарство5810
Будівництво397
Вода, санітарія та гігієна247
Охорона здоров'я426
Лісництво165
Освіта404
Інфраструктура194
Інформаційні та комунікаційні технології242
Виробництво182
Мистецтво та культура70,1
Інше
(комерційна нерухомість, роздрібна торгівля
розвиток громад та багатогалузевий розподіл)		5115

Капітал інвестування та форми підприємств


Капітал імпакт-інвестування може полягати в різних формах, включаючи власний капітал, позиковий, оборотний капітал, кредитні гарантії[15].

Організації, які отримують капітал у вигляді імпакт-інвестицій можуть мати різну юридичну форму: комерційну, некомерційну або гібридну. Для підвищення привабливості соціальних підприємств як об'єктів інвестування в різних країнах були розроблені спеціальні організаційно-правові форми таких підприємств. Вони припускають додаткові умови і обмеження діяльності соціальних підприємств: обмеження або заборону розподілу прибутку, обов'язкову регулярну звітність про хід виконання соціальної місії, пріоритет досягнення статутних соціальних цілей перед інтересами акціонерів, а також деякі додаткові можливості, наприклад, залучення пожертвувань нарівні з благодійними організаціями[20].

Прикладами таких спеціальних організаційно-правових форм підприємств можуть служити: B-корпорації (корпорації суспільного блага) і низькоприбуткові компанії з обмеженою відповідальністю (L3C) в США, компанії з громадськими інтересами (Community Interest Company, CIC) у Великій Британії або компанії сприяння суспільству (Community Contribution Company, CCC) в Канаді[21][17][20].

Імпакт-інвестування та краудфандинг


Імпакт-інвестування відрізняється від діяльності краудфандингових платформ, таких як Indiegogo або Kickstarter, оскільки інвестиції соціального впливу — це, як правило, боргові або пайові інвестиції, що перевищують 1000 доларів США — з більш ніж традиційними для венчурного капіталу термінами виплат — і «стратегія виходу» (традиційне первинне публічне розміщення (IPO) або викуп «стартапу» в комерційному секторі) може бути відсутнім. Хоча деякі соціальні підприємства є некомерційними організаціями, інвестиції соціального впливу, як правило, передбачають отримання прибутку, а також дотримання соціальної або екологічної місії компанії.

Інструменти імпакт-інвестування

Як правило, інструменти ринку імпакт-інвестицій — це звичайні боргові і пайові фінансові ринкові інструменти, адаптовані під потреби соціальних підприємств. Вони можуть надаватися на пільгових, більш м'яких умовах, наприклад, за нижчими відсотковими ставками, або з більш тривалим терміном позики. Серед таких інструментів можна виділити[22][23]:

  • Квазікапітал (участь у прибутку)
  • Проміжне фінансування
  • Інвестиції в частки і акції соціальних підприємств
  • Облігації (соціальні, зелені, облігації розвитку)
  • Боргові інструменти (заставні і беззаставні кредити, позики, конвертовані позики)
  • Змішане фінансування (комбінація боргового, грантового фінансування, державних або банківських гарантій)

Ключовими фінансовими інструментами в соціальному інвестуванні є зелені та соціальні облігації[24][25].

Вимірювання соціального та екологічного впливу

В даний час (2020 рік) єдиний підхід до вимірювання соціальних і екологічних результатів імпакт-інвестицій відсутній. Ця проблема є ключовою для ринку таких інвестицій. Аналітики змушені спиратися на кількісні (валові) показники: число бенефіціарів, число створених робочих місць і т. д., але вони не дають повної картини досягнутих результатів. Розроблено деякі стандарти вимірювань, наприклад[26] :

  • Стандарти імпакт-івестування і звітності — IRIS (Impact Reporting and Investment Standards), розроблені GIIN. Усього розроблено понад 400 стандартних показників з різних галузей: сільське господарство, освіта, охорона здоров'я, енергетика, екологія, фінансові послуги, будівництво житла, водні ресурси, утилізація сміття та ін.
  • Цілі сталого розвитку ООН (ЦСР) — стандартний набір з 169 показників по 17 цілям, по кожній з яких оцінюються кількісні результати. Наприклад по ЦСР 1 «Здоров'я і благополуччя» в розрахунок беруться такі показники, як кількість людей, які отримали більш якісні медичні послуги, зниження вартості стандартних медичних послуг та ін. Ця система оцінок набирає популярність.
  • Робляться спроби враховувати в оцінках вплив досягнутих результатів на життя людей в більш віддаленій перспективі: 5, 10 або 20 років[26].

У проекті Impact Management Project зайнято близько 2000 фахівців. Вони вирішують проблему оптимізації та уніфікації системи вимірювання, що дозволить також вирішити задачу прогнозованого управління впливом (імпакт). У своїй роботі дослідники застосовують новітні підходи та технології. Наприклад, фонд Acumen проводить оптимізацію даних, що використовуються при аналізі (lean data); накопичений певний досвід роботи з блокчейном[26].

Ці метрики успішно впроваджуються в середовищі імпакт-інвесторів, але поки жодна з них не отримала вирішального визнання, багато інвесторів користуються двома-трьома системами: 72 % опитаних використовують ЦСР, 48 % — IRIS, 33 % — напрацювання Impact Management Project[26].

Інституційне соціально-перетворююче інвестування

Інституційні інвестори

Інвестиції соціального впливу розрізняють за класами активів і за обсягом інвестицій. Серед найвідоміших — прямі інвестиції або венчурний капітал. «Соціальний венчурний капітал» або так званий «терплячий капітал», — імпакт-інвестиції, структуровані аналогічно будь-якого іншого венчурного капіталу. Інвестори можуть відігравати активну роль наставників або вести компанію до процвітання[27], подібно до того, як венчурна фірма сприяє зростанню компанії на ранній стадії. Хедж-фонди і фонди приватного акціонерного капіталу також можуть слідувати стратегії імпакт-інвестування[28].

Існують також «акселератори» імпакт-інвестування, що займаються посівними і ранніми венчурними інвестиціями. Схожі з бізнес-акселераторами для традиційних стартапів, акселератори імпакт-інвестування надають менші обсяги капіталу, ніж зазвичай прийнято на першому раунді фінансування або в разі великих інвестиційних угод.[29]Більшість імпакт-інвестуючих прискорювачів є некомерційними організаціями, які залучають гранти від великих донорів на оплати послуг з розвитку бізнесу; однак, комерційно орієнтовані прискорювачі гарантують інвестиційну готовність і надання консультаційних послуг для залучення капіталу.

Великі корпорації також формуються в якості потужних механізмів для соціально-перетворюючих інвестицій. Компанії, які прагнуть створювати спільні цінності через розвиток нових продуктів / послуг, або перетворюють свою діяльність в позитивному ключі, починають залучати імпакт-інвестиції в виробничо-збутові ланцюги, зокрема, в ланцюзі постачань[30].

Багато фінансових інститутів розвитку, такі як британська Корпорація розвитку Співдружності або норвезький фонд Norfund, також можна віднести до імпакт-інвесторів, оскільки вони виділяють частину свого портфеля на активи, що забезпечують фінансові, а також соціальні або екологічні вигоди[31].

Участь фондів в інвестуванні місій

Інвестування місії — це інвестиції фондів та інших цільових організацій для послідовного і стабільного досягнення ними філантропічних цілей[32]. Таке інвестування включає в себе будь-який тип інвестицій, призначених як для створення значущого соціального або екологічного ефекту, так і для отримання фінансової віддачі:

  • Програмне інвестування (PRI) або інше пільгове (нижче за ринок) інвестування, застосовується в основному для досягнення програмних, а не фінансових цілей. Ця категорія включає в себе грантову підтримку, капіталізацію (акціонування), субординовані кредити, позики, грошові депозити на умовах нижче ринкових і кредитні гарантії. Для приватних фондів PRI розраховують з 5 % річних.
  • Ринкове інвестування (МРТ) має, за законами ринку, генерувати фінансову віддачу, яку можна порівняти з віддачею від звичайних інвестицій аналогічного типу і ступеня ризику. Ринкові інвестиції покликані зробити позитивний вплив, одночасно сприяючи довгостроковій фінансовій стабільності та зростанню накопичень. У цю категорію входять банківські депозити за ринковою ставкою, інструменти фіксованої дохідності (облігації), приватний капітал і акціонерний капітал(акції)[33].

Приватні інвестори

Соціально-перетворююче інвестування історично відбувалося через механізми, орієнтовані на інституційних інвесторів. Однак, існують способи здійснення імпакт-інвестування і для приватних інвесторів.

Біржові фонди

Біржові інвестиційні фонди, такі як SPDR Gender Diversity ETF з State Street Global Advisors, котируються на біржі і, отже, доступні будь-якому власнику брокерського рахунку. Morgan Stanley Capital International пропонує 11 екологічних, соціальних та управлінських індексів ETF, включаючи популярний низьковуглецевий індекс і індекс стійкості[34].

Синдикат або спільне інвестування

Існують групи бізнес-ангелів зосереджених на впливі, коли приватні інвестори об'єднуються і виступають у вигляді синдикату. В якості прикладу можна привести групу Investors 'Circle в США,[35] Clearly Social Angels у Великій Британії[36] або Toniic в Європі[37].

Цифрові платформи мікрофінансування

Також існують інвестиційні веб-майданчики, що пропонують порівняно низьку вартість інвестування. Оскільки угоди з акціями можуть бути надмірно дорогими для невеликих транзакцій, на цих платформах переважають мікрофінансові позики, а не інвестиції в акціонерний капітал. Інтернет-сервіс MyC4, заснований в 2006 році, дозволяє роздрібним інвесторам отримати кредит для малого бізнесу в африканських країнах через місцевих посередників. Microplace був одним з перших постачальників таких послуг в Сполучених Штатах, цей сервіс припинив приймати нові кредити в 2014 році, заявивши, що результати «Не масштабувались до широкомасштабного соціального впливу, до якого ми прагнемо»[38].

Інвестиції соціального впливу в Азії — це зростаючий сектор, в якому в даний час перебуває багато фондів. Однак, до цього часу багато компаній страждають від нестачі надійних каналів інвестицій.

Стримуючі фактори та перспективи

Для розвитку ринку імпакт-інвестицій необхідний гармонійний і скоординований розвиток чотирьох чинників: пропозиція з боку імпакт-інвесторів, попит з боку соціальних підприємців, ефективність посередників і допомога з боку держави[39].

Найкраща ситуація на цьому ринку складається з пропозицією: імпакт-інвестиції до свого інвестиційного портфеля додали такі великі гравці, як Bain Capital, BlackRock, Credit Suisse, Goldman Sachs, JPMorgan Chase[39].

У ряді країн держава надає підтримку цьому виду ділової активності: наприклад у Великій Британії, Японії, Австралії пенсійні фонди мають право брати участь в імпакт-інвестуванні. Також в деяких країнах держава надає імпакт-інвесторам податкові та інші пільги, законодавчо закріплює поняття «соціальне підприємництво», створює для соціальних підприємців спеціальні організаційно-правові форми, засновує державні фонди імпакт-інвестицій[40].

Як позитивну ознаку дозрівання ринку соціально-перетворюючих інвестицій можна розглядати і появу посередницьких організацій і платформ[41]. Посередники можуть забезпечити комунікацію між імпакт-інвесторами і соціальними підприємцями (соціальні біржі, брокери і платформи), видавати соціальним підприємцям гранти на передінвестиційну підготовку (фонди підготовки до інвестицій), організовувати акселератори, консультувати, допомагати в розробці проектів, навчати, сертифікувати інвесторів, одержувачів інвестицій або інструменти інвестування[40]. Однак, станом на 2020 рік, такі посередницькі структури в основному обслуговують тільки великих інвесторів: фонди, заможних приватних осіб, сімейні офіси. У той же час, спостерігається високий попит на подібні послуги з боку приватних інвесторів, які володіють невеликими інвестиційними ресурсами. Згідно з матеріалами доповіді, підготовленої глобальною мережею TONIC, 43 % посередників і консультантів працюють виключно з імпакт-інвестиціями, решта 57 % розглядають імпакт-інвестиції як частину більш традиційного портфеля[41].

Головна ж стримуюча диспропорція: недолік інвестиційно привабливих соціальних і екологічних проектів, при значному числі потенційних інвесторів, готових надати свій капітал для їх підтримки. Причина невідповідності в слабкій підготовці більшості соціальних підприємців, які не здатні розробити стійку бізнес-модель свого проекту, що зумовлює високі інвестиційні ризики. Соціальні підприємці часто не мають досвіду бізнесу, на відміну від потенційних інвесторів, у цих груп різна ділова культура, різні очікування від співпраці, що виливається в нерозуміння і неможливість ефективної взаємодії. Дана проблема вирішується навчанням соціальних підприємців основам ведення бізнесу та подальшою їх підготовкою до роботи з імпакт-інвесторами. Наприклад, у Великій Британії друге завдання вирішують спеціально створювані фонди[42].

Вплив цих факторів варіює залежно від регіону, зокрема, інвестори США і Канади відчувають нестачу державної підтримки, а інвестори Західної Європи вказують на дефіцит якісних досліджень в цій області. Складна ситуація на ринках Південно-Східної Азії, де низький рівень виміру соціального та екологічного впливу посилюється нестачею інвестиційного капіталу і кваліфікованих фахівців[43].

Критика та стереотипи

Широко поширена думка про несумісність максимізації прибутковості і соціального ефекту. Однак дослідження, проведене Morgan Stanley в 2015 році, показало, що більшість інвесторів, які тримають в своїх портфелях компанії із соціальною місією, досягають навіть більш високої прибутковості і стикаються з меншою волатильністю, ніж звичайні фонди акцій. Дослідження Morgan Stanley 2019 року, де було розглянуто дані по 11 тисячам пайових фондів за 2004—2018 роки, підтвердило ці висновки. Відомості, отримані GIIN в результаті опитування інвесторів, також узгоджуються з результатами Morgan Stanley: повне задоволення соціальним ефектом і фінансовим результатом відзначили 82 % і 76 % респондентів відповідно, а 15 % опитаних заявили, що фінансова і соціальна віддача перевершила їх очікування[44].

Іншими мішенями для критиків соціально-перетворюючого інвестування є недостатнє розуміння механізмів соціального впливу і слабкі навички його вимірювання[43].

Нарешті, імпакт-інвестування можуть дискредитувати недобросовісні компанії, так звані «грінвошери» (англ. green washing) і «імпакт-вошери» (англ. impact washing), які не ведуть реальної екологічної або соціальної діяльності, але заявляють про неї з метою отримання купівельної лояльності і зростання продажів. Протидією такого роду компаніям можуть служити системи сертифікації екологічних і соціальних підприємств, а також уніфікація підходів до оцінки екологічного або соціального ефекту[43].

Див. також

Примітки
  1. Introducing the Impact Investing Benchmark. The Global Impact Investing Network & Cambridge Associates. Архів оригіналу за 2 вересня 2016. Процитовано 14 березня 2017.
  2. 2017 Annual Impact Investor Survey. The Global Impact Investing Network. Архів оригіналу за 2 вересня 2016. Процитовано 14 березня 2017.
  3. Lessons Learned from Microfinance for the Impact Investing Sector. Impact Investing Policy Collaborative (IIPC). Impact Investing Policy Collaborative (IIPC). 2013. Архів оригіналу за 17 грудня 2013. Процитовано 16 грудня 2013.
  4. Мировой опыт развития импакт-инвестиций, 2020, с. 4.
  5. Мировой опыт развития импакт-инвестиций, 2020, с. 4, 20.
  6. The State and Future of Impact Investing. Forbes. 23 лютого 2012. Процитовано 14 серпня 2014.
  7. Phil DeMuth (22 квітня 2014). Is 'Impact Investing' Just Bad Economics?. Forbes. Процитовано 9 вересня 2020.
  8. Мировой опыт развития импакт-инвестиций, 2020, с. 5.
  9. Hayat, Usman (4 листопада 2012). Impact investing: making money the charitable way. Financial Times. Процитовано 14 серпня 2014.
  10. Мировой опыт развития импакт-инвестиций, 2020, с. 6.
  11. Billy Parish (2012-08). Mosaic Conversations: Jed Emerson and the Emerging Impact Investment Ecosystem. Mosaic. Mosaic Inc. Архів оригіналу за 31 липня 2016. Процитовано 15 грудня 2013.
  12. Bugg-Levine, Anthony. Impact Investing: Transforming How We Make Money While Making a Difference. — John Wiley & Sons. — ISBN 0470907215.
  13. Transcript from Intangible assets by Baruch Lev
  14. Саймон, 2020, с. 39—40.
  15. Impact investing for sustainable development. Partners Global. Partners Global. Архів оригіналу за 15 червня 2015. Процитовано 16 квітня 2015.
  16. Jessica Freireich and Katherine Fulton (2009-01). Investing for Environmental and Social Impact (PDF). Monitor Institute. Monitor Institute. Архів оригіналу за 30 березня 2017. Процитовано 15 грудня 2013.
  17. Мировой опыт развития импакт-инвестиций, 2020, с. 10.
  18. Мировой опыт развития импакт-инвестиций, 2020, с. 11.
  19. Annual Impact Investor Survey (Executive Summary), 2019, с. 2.
  20. Мировой опыт развития импакт-инвестиций, 2020, с. 16.
  21. Bob Sherwood (4 серпня 2011). Social enterprise start-ups blossom. Financial Times. Процитовано 8 жовтня 2014.
  22. Мировой опыт развития импакт-инвестиций, 2020, с. 18.
  23. Кулькова, Дадаева, 2018, с. 166.
  24. Мировой опыт развития импакт-инвестиций, 2020, с. 20—25.
  25. . Денисов Сергей, Джазовская Ирина. Развитие преобразующих инвестиций в России // Известия высших учебных заведений. Поволжский регион. Экономические науки : журнал. — 2017. — № 2. — С. 53—61. — DOI:10.21685/2309-2874-2017-2-6.
  26. Мировой опыт развития импакт-инвестиций, 2020, с. 9.
  27. Financial Advisor Magazine (2 червня 2010). Wealthy Attracted To Impact Investing. NASDAQ. NASDAQ. Процитовано 15 грудня 2013.
  28. Lemke, Lins, Hoenig and Rube, Hedge Funds and Other Private Funds, § 6:43 (Thomson West, 2013)
  29. Baird, Ross (1 червня 2013). Bridging the "Pioneer Gap": The Role of Accelerators in Launching High-Impact Enterprises. Aspen Institute. Архів оригіналу за 17 квітня 2016. Процитовано 8 жовтня 2014.
  30. Unpacking the Impact in Impact Investing. SSIR. Процитовано 14 липня 2015.
  31. Impact investing how it works. Investopedia. Процитовано 14 липня 2015.
  32. Berliner, Peter. About Mission Investing. Mission Investors Exchange. Процитовано 19 листопада 2014.
  33. Berliner, Peter. The Many Forms of Impact Investing // Community Foundation Field Guide to Impact Investing. — 2013. — Вересень.
  34. Sullivan, Paul (4 березня 2016). In Fledgling Exchange-Traded Fund, Striking a Blow for Women. The New York Times. Процитовано 17 грудня 2016.
  35. Field, Anne (1 квітня 2013). Investors' Circle Continues Its Upward Spiral. Forbes. Процитовано 8 жовтня 2014.
  36. Cohen, Norma (22 березня 2013). Making good and doing good. The Financial Times. Процитовано 8 жовтня 2014.
  37. Say, My (5 лютого 2013). 5 Key Trends In Impact Investing. Forbes. Процитовано 8 жовтня 2014.
  38. The Future of Microplace. Microplace. Архів оригіналу за 6 вересня 2015. Процитовано 1 жовтня 2015.
  39. Мировой опыт развития импакт-инвестиций, 2020, с. 12.
  40. Мировой опыт развития импакт-инвестиций, 2020, с. 13.
  41. Мировой опыт развития импакт-инвестиций, 2020, с. 14.
  42. Мировой опыт развития импакт-инвестиций, 2020, с. 15.
  43. Мировой опыт развития импакт-инвестиций, 2020, с. 17.
  44. Мировой опыт развития импакт-инвестиций, 2020, с. 8.

Посилання

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.