Соціологія міста

Соціологія міста — спеціальна соціологічна теорія, об'єктом пізнання якої є місто як соціально-просторова спільність, історично конкретна поселенська структура, основна форма розселення людей на Землі.

Історія

Одним з перших соціологічний аналіз міста запропонував Макс Вебер. Вебер в цілому визначає місто як селище, що складається з тісно дотичних будинків, яке настільки велике, що в ньому відсутнє специфічне для суспільства сусідів особисте знайомство один з одним [1].

Крім Вебера роль великих міст в суспільстві вивчали такі німецькі соціологи як Карл Бюхер та Георг Зіммель.

У класиків марксизму міська проблематика присутня у контексті розгляду положення робітничого класу в капіталістичному суспільстві. Велике місто в цьому зв'язку, промислове або торгове, розглядається як місце, де в найбільш концентрованій формі відбувається класова боротьба.

Однак, справжнього розквіту міська соціологія отримала в роботах соціологів Чиказької школи. Основними розробниками саме міської проблематики в рамках даної школи стали Роберт Парк, Ернст Берджесс і Луїс Вірт. Праці Чиказької школи відрізняла прикладна спрямованість [2].

Література

Посилання
  1. Макс Вебер. Місто. Пер. з нім. Б.Н. Попова. Вид.: Наука і школа, 1923. С. 309.
  2. Парсонс Т. Американська соціологія. Перспективи. Проблеми. Методи. Скорочений переклад з англійської В.В. Вороніна і Е.В. Зіньківського. М.: Видавництво «Прогрес» 1972. С. 68

Див. також
  • Соціальне проектування
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.