Чиказька школа соціології

Щасливий збіг і вдале поєднання вищезазначених умов дозволив Чиказькій школі соціології зайняти домінуючу позицію в американській соціології в період з 1915 по 1935 роки. Її роль в інституціоналізації соціології як академічної дисципліни важко переоцінити. Заснований А. Смолом в 1892 р. перший у світі соціологічний факультет в Чикаго кидав виклик не тільки старим університетам Східного узбережжя Америки в справі виховання інтелектуальної еліти, але й поклав початок американській соціологічній школі, котра відрізнялась від європейської традиції, не порушуючи при цьому спадкоємності в розвитку соціологічної науки в цілому. У Чикаго американська соціологія була представлена в основному роботами таких науковців, як Кулі, Ворда, Самнера, Ґідінґса, Роса, Смола. Також вона відзначилась декількома курсами з соціології в університеті Брауна, Колумбійському і Єльському університетах. Інституціоналізація соціології в Чикаго була обумовлена багато в чому вже накопиченим на той час теоретичним досвідом і специфічними особливостями місця і часу. Специфіка ж полягала в тому, що на початку століття і особливо після першої світової війни Америка почала грати нову роль в світовій спільноті. Цьому сприяли як бурхливий розвиток індустріалізації, урбанізації, економічний підйом, так і могутній потік емігрантів з самих різних кінців розореною війною і розбурханої революціями Європи. Американське суспільство зіткнулося з проблемами соціальної інтеграції, стабілізації, соціальної і культурної адаптації емігрантських співтовариств, соціального контролю в цілому, дозвіл яких вимагав ефективних реформ. Існувала потреба в соціальних науках, перш за все — в соціології, і вимоги до них були продиктовані цими реформами. Спершу Чиказькій соціології був властивий пафос соціального реформізму. Засновник університету Чикаго Вільям Харпер основною задачею соціологічних досліджень в університеті вважав вирішення конкретних соціальних проблем. Альбіон Смол дотримувався тієї ж ідеї про призначення соціології. Формування і розквіт соціологічної школи в Чикаго в більшій мірі зобов'язано традиції, яка припускає, що ефективний соціологічний аналіз вже сам по собі сприяє колективним зусиллям, направленим на дозвіл проблем, оскільки більш ясне розуміння соціальної реальності служить залученню загальної уваги" Участь студентів і професорів університету в різного роду міських реформах викликало відчуття особливого, «інтимного», відношення до міста: Роберт Парк, наприклад, писав, що для нього Чикаго — «щось більше, ніж сукупність індивідів і зручностей… щось більше, ніж набір соціальних інститутів і адміністративних одиниць. Місто — цей, швидше, умонастрій, тіло звичаїв і традицій… продукт природи, особливо — людської природи».

Фундаментальним результатом роботи Томаса—Парка—Берджесса по формуванню школи, яке представлялося як з'єднання зусиль по створенню оригінальної теорії із завданням її подальшого розповсюдження серед студентів та перетворення в основу засвоєння соціологічних знань в цілому, став знаменитий підручник «Вступ в науку соціологію» що витримав два видання (1921 і 1924 рр.), кожне з яких мало по чотири репринта. До цього в Чикаго вже був підручник соціології (перший у світі), написаний А. Смолом і Дж. Вінсентом в 1894 р. Але підручник Смола — брошура, що висловлює в основному його власні погляди на соціологічну теорію, — набагато скромніша за задумом, аніж підручник Парка—Берджесса. Ця книга — значний том на тисячу сторінок, що зібрав 190 уривків з робіт різних авторів. Серед авторів текстів, різноманітних не тільки з тематики, але і по жанру (тут трапляються навіть щоденникові записи), найбільш часто можна зустріти імена Г. Зіммеля, Ч. Кулі, В. Томаса, Г. Спенсера, Ч. Дарвіна, Е. Дюркгейма, Р. Тарда, Г. Лебона і самого Р. Парка. В передмові Парк підкреслює, що цей підручник «задуманий не просто як набір матеріалів, а як систематичний виклад» основ соціології, як «спроба дати матеріал в рамках цілком певній сукупності соціологічних понять». Основний задум підручника, крім викладу певного погляду на предмет і метод соціології і її роль в сучасному суспільстві, полягав в тому, щоб виробити у студентів активне, творче відношення до предмету, щоб зробити соціологію «загальним підприємством», в якому беруть участь і викладачі, і студенти. Головне, чому повинен був навчити підручник, на думку Парка, — це спостерігати, творчо відноситися до своїх спостережень, порівнювати їх з прочитаним, словом — уміти організовувати і використовувати свій власний досвід, як емпіричний, так і теоретичний.

Основні теоретичні принципи Р. Парка були відображені вже в самій структурі підручника, що складається з чотирнадцяти розділів, в передмовах до яких ці принципи висловлюються. При цьому до кожного з розділів, окрім передмови і власне «матеріалів», додається список питань і проблем для вивчення і обговорення, а також список літератури з цих питань. Бібліографія підручника дає цілком вичерпне і серйозне уявлення про основні напрями у європейській і американській соціології того часу. Не дивно, що перше видання підручника критикували за його складність для початківців студентів і «інтелектуалізм». На це Парк відповідав, що підручник повинен бути книгою, «яка примушує студента сприймати соціологію серйозно». Такий «синоптичний погляд» на соціологічну науку в межах одного підручника, який студенти за його ґрунтовність охрестили «зеленою Біблією» (за колір книги), дає уявлення і про теоретичну спрямованість школи Чикаго в цілому.

• Альбіон Смол
• Роберт Парк
• Ернст Берджесс
• Чиказький університет
• Соціологія США

1. История социологии в Западной Европе и США. / Под ред. Г. В. Осипова. — М.: Норма, 2001. — 576 с.
2. История теоретической социологии В 4 т. / Ю. Н. Давыдов (отв.ред.,сост.). Т.2. — М.: Канон+, 1997. — 448 с.
3. Козер Л. Мастера социологической мысли. Идеи в истории и социальном контексте. — М.: Норма, 2006. — 528 с.
4. Погорілий О. І. Соціологічна думка XX століття. Навчальний посібник. — К.: Либідь, 1996. — 224 с.