Спартак (Софія)

1944 року два столичні болгарські клуби «Раковскі», заснований у 1910 році та ФК’13, заснований у 1913 році, володар Кубка Болгарії 1938 і 1940 років, об'єднались у спільну команду. А вже у 1947 році об'єднаний клуб разом із клубом «Юнак» потрапив під опіку болгарського МВС, через що новостворений єдиний клуб був перейменований у «Спартак».

У сезоні 1948/49 «Спартак» дебютував у вищій болгарській лізі, але був виключений після одного розіграшу, незважаючи на 5-е місце в кінці сезону. У 1951 році команда повернулась в еліту і двічі поспіль стала віце-чемпіоном Болгарії. Втім найбільший успіх команда досягла в 1968 році, здобувши Кубок Болгарії. Цей тріумф дозволив команді кваліфікуватись на Кубок володарів кубків 1968/69. Але оскільки того ж року відбулось вторгнення військ Варшавського договору до Чехословаччини, клуби Західної Європи відмовились грати проти країн соцтабору. В результаті УЄФА змушене було робити нове жеребкування, де б команди країн Варшавського договору мали зустрітись у першому раунді між собою. В знак протесту команди з Болгарії, Східної Німеччини, Угорщини, Польщі та СРСР бойкотували турнір, через що «Спартак», як і його суперник східнонімецький «Уніон» (Берлін) на турнірі не зіграли[1].

А вже 22 січня 1969 року команда припинила своє самостійне існування злилася з набагато титулованішим клубом «Левькі» під назвою «Левскі-Спартак»[2]. З 1990 року команда «Спартак» була відновлена і грала в аматорських лігах. З 2005 року вона повернула стару назву «Левскі-Спартак», втім вже у 2007 році припинила своє існування, об'єднавшись із клубом «Локомотив 101» (Софія).

Чемпіонат Болгарії

• 02 ! Віце-чемпіон : 1951 і 1952

Кубок Болгарії

• 01 ! Володар: 1968.
• 02 ! Фіналіст: 1952, 1967

Балканський кубок

• 02 ! Фіналіст: 1968

• Борис Апостолов
• Добромир Жечев
• Стоян Кітов
• Васил Мітков
• Милко Гайдарський
• Міхаїл Гьонін
• Павел Панов
• Апостол Соколов
• Стефан Аладжов
• Іван Давидов
• Іван Димитров
• Тодор Дієв

• Христо Младенов