Спасо-Преображенська церква (Кременчук)
Спасо-Преображенська церква — церква у Кременчуці у XIX, поч. XX ст. Зараз неіснує.
| Спасо-Преображенська церква | |
|---|---|
 Південна частина міста. Спасо-Преображенська церква вгорі ліворуч. | |
| 49°03′53″ пн. ш. 33°24′23″ сх. д. | |
| Тип споруди | церква |
| Розташування |
 Україна, Кременчук |
| Кінець будівництва | 1803 |
| Зруйновано | сер. 1930-х |
| Адреса | м. Кременчук, Полтавська область |
  Спасо-Преображенська церква (Кременчук) (Україна) | |
| |
 Спасо-Преображенська церква у Вікісховищі | |
Опис
Спасо-Преображенська церква була побудована з каменю, в одній зв'язці з дзвіницею, мала одну баню.
Іконостаси були триярусні різьблені золочені. У центральному іконостасі розташовувалися ікони в срібних ризах, прикрашені виробним та дорогоцінним камінням.
Серед церковних книг найдавнішим було євангеліє, віддруковане в Москві в 1701 році. Його особливістю був срібний з позолотою оклад, на лицьовій стороні якого містилося п'ять великих емалевих овалів з зображенням євангелістів і Казанської Богоматері.
Історія
У 1801—1803 рр. на місці нинішнього торгово-розважального комплексу «Європа» (колишній «Будинок Офіцерів») була збудована Спасо-Преображенська церква, освяченая 4 вересня 1803 єпископом малоросійськом і переяславським С. Лебединського. Триярусні різьблені золочені іконостаси виготовляються тільки в 1866 році на пожертвування парафіян.
У 1837 році в Спасо-Преображенському соборі хрестився П. Житецький, що став пізніше відомим філологом, першим істориком українського літературного мови. Його батько був священиком Спасо-Преображенської церкви, їхній будинок знаходився поряд з церковною садибою. Пізніше, після смерті священика, у його спадкоємців будинок збиралося придбати Кременчуцьке повітове земство для розташування на ньому повітової управи. Але угода не відбулася, а земство вибудувало для своїх потреб новий будинок по вулиці Училищний (цей будинок зберігся до наших днів, знаходити за готелем «Кремінь»).
Після революції церква закривають і в середині 1930-х років розбирають. Цегла використовуэться для влаштування парапету навколо скверу МЮДа, а будівельне сміття — для засипання болота на Сінний площі. Доля книг та ікон невідома.