Список сонячних бур

Сонячні бурі різних типів спричинені збуреннями на Сонці, найчастіше корональними хмарами, виникають унаслідок спалахів Сонця, що виходять з активних областей сонячних плям, або з корональних дір. Незначні або активні сонячні бурі (тобто бурі, обмежені вищими широтами) можуть виникати за умов підвищеного фонового сонячного вітру, коли геліосферне магнітне поле перебуває в орієнтації на південь, у бік Землі (що також призводить до набагато сильніших умов шторму з джерел, пов'язаних із CME).[1] Сплески індексу Dst спостерігаються в Лабораторії ФІАН[2], Національне управління океанічних і атмосферних досліджень[3], Всесвітний центр даних в Кіото[4].

Перелік найбільших бур

Події, на які вказують багато досліджень
Назва Дата
5410 до н. е[5]
ймовірно, полярне сяйво під час цього спалаху було зафіксоване в ассирійських хроніках[6] 660 р. до н. е
подія Міяке[7] 774-775 рр.
пік космогенного ізотопу вуглецю-14 в 993 році[8] 993-994

Прямі вимірювання та/або візуальні спостереження
Назва Дата
Тривала сильна екстремальна геомагнітна буря, що викликала полярне сяйво до магнітна широта 28,8° (MLAT) та 33,0° інваріантна широта (ILAT)[9]. березень 1582 p.
явище всеєвропейського масштабу 1709 p
настільки ж інтенсивний геошторм, як подія 1989 року, але менш інтенсивний, ніж подія в Керрингтоні[10] лютий 1730 р.
І[11] вересень 1770 р
Каррінгтонська подія, найбільш екстремальний шторм, коли-небудь зафіксований; повідомлялося, що телеграфні машини шокували операторів та спричиняли невеликі пожежі; полярне сяйво було видиме в тропічних районах; вперше встановлений зв'язок спалахів з геомагнітними збуреннями. Екстремальний шторм безпосередньо передував події наприкінці серпня. вересень 1859 р
I[12] лютий 1872 р
Аврора 17 листопада 1882[13] листопад 1882 р
Екстремальна буря, оцінена в Dst -531 нТл, виникла внаслідок швидкої СМЕ (середнє значення ≈1500 км/с), сталася під час висхідної фази мінімуму відносно слабкого 14-го сонячного циклу, що стало найзначнішою бурею за весь час спостережень сонячного мінімального періоду. Полярне сяйво спостерігалося на ≈44,1° ILAT, відбувалися масові збої та надмірна зарядка телеграфних систем[14][15]. жовтень 1903 р
геошторм досяг -595 нТл, що можна порівняти з подією у березні 1989 року[16] вересень 1909 р
Найбільш відома екстремальна геомагнітна буря 1921 року інтенсивністю −907 ± 132 нТл[17]; задокументований найдальший екватор (найнижча широта) полярного сяйва; спостерігались перегоряння запобіжників, електроприладів та телефонних станцій; спричинені пожежі на сигнальних вежах та телеграфній станції; повне відключення зв'язку тривало кілька годин. травень 1921 р
Фатимський шторм. Полярні сяйва, викликані бурею, спостерігалися по всій Європі[18], включаючи Португалію та Сицилію, а також в Південній Каліфорнії, на Бермудах і в Південній Австралії. На 12 годин були повністю перервані трансатлантичні радіокомунікації. Останній раз подібне явище всеєвропейського масштабу спостерігалося в 1709 році. січень 1938 р
І[19] вересень 1941 р
Dst - 512 нТл[20] березень 1946 р
І[21] вересень 1957 р
І[22] лютий 1956 р
I[21] лютий 1958 р
I[21] липень 1959 р
сигналами невідомого походження паралізовані радари попередження про ракетний напад та інші військові засоби НАТО[23]. У США було оголошено бойову тривогу, готувалися до вильоту бомбардувальники з ядерними боєприпасами і запуск міжконтинентальних балістичних ракет. Світ опинився на межі ядерної катастрофи. 23 травня 1967 р
вкрай сильний геошторм 1972 року [24]. викликав припинення зв'язку по кабелю між містами Плано і Каскад (США). Також вийшов з ладу потужний трансформатор на гідроелектростанції у штаті Британська Колумбія (США). 4 серпня 1972 р., в один з днів американо-в'єтнамської війни, відбулася унікальна подія: магнітна буря спровокувала несанкціонований підрив двох десятків магнітних морських мін. серпень 1972 р
непередбачене швидке гальмування в атмосфері і падіння космічної лабораторії «Skylab» (США)[25]. Подібна доля спіткала і радянську орбітальну станцію «Салют-5» в липні — серпні 1977 р. липень 1979 p
Геомагнітна буря березня 1989. Найсильніший шторм космічної ери за кількома показниками[26]; відключено електромережу провінції Квебек потужністю 20 ГВт (Канада). Без електроенергії залишились 3 млн осіб. Перервався зв'язок в декаметровому діапазоні радіохвиль. У метровому діапазоні, навпаки, різко збільшилася дальність поширення радіохвиль, що істотно погіршило завадну обстановку. Орбіта ряду ШСЗ зменшилася на 3-7 км. березень 1989 р
I[27] серпень 1989 р
Полярні сяйва були помітні в США аж на південь до Техасу[28] листопад 1991 р
I[29] квітень 2000 р
Bastille Day event. Незважаючи на велику відстань від Сонця, подію до Дня взяття Бастилії спостерігали «Вояджер-1» та «Вояджер-2»[30]. липень 2000 р
I[29] квітень 2001 р
Швидкий рух CME викликав яскраві полярні сяйва аж на південь до Техасу, Каліфорнії та Флориди[31] листопад 2001 р
Сонячна буря Гелловіну 2003 одна з найбільш інтенсивних бур космічної ери[32], сталися аварії в енергосистемі м. Мальме (Швеція), в штатах Нью-Йорк і Вісконсин (США), порушення функціонування систем телекомунікацій та GPS-навігації, вихід з ладу багатьох ШСЗ різних країн (втрата зв'язку, вихід з ладу телеметрії, відключення комп'ютерів і т. ін.). жовтень-листопад 2003 p
I[33] 7-10 листопада 2004 р
I[34] січень 2005 p
Надшвидкий CME 2012[35], спрямований далеко від Землі, з характеристиками, що можливо зробили б його штормом класу Керрінгтон. липень 2012 р
dst -125 нТл[36] 28 травня 2017
dst -174 нТл[37] 26 серпня 2018

Див. також

Примітки
  1. https://www.spaceweatherlive.com/en/help/the-interplanetary-magnetic-field-imf.html
  2. Прогноз магнитных бурь. tesis.lebedev.ru. Процитовано 15 серпня 2021.
  3. solar.sec.noaa.gov/weekly
  4. http://web.archive.org/web/20040218131738/http://swdcdb.kugi.kyoto-u.ac.jp/catmap/obs-j.html
  5. https://doi.org/10.1029%2F2021GL093419
  6. https://tsukuba.repo.nii.ac.jp/?action=repository_action_common_download&item_id=52542&item_no=1&attribute_id=17&file_no=1
  7. Cliver, E. W.; Hayakawa, H.; Love, Jeffrey J.; Neidig, D. F. (29 жовтня 2020). On the Size of the Flare Associated with the Solar Proton Event in 774 AD. The Astrophysical Journal 903 (1). с. 41. ISSN 0004-637X. doi:10.3847/1538-4357/abad93. Процитовано 15 серпня 2021.
  8. Hayakawa, Hisashi; Tamazawa, Harufumi; Uchiyama, Yurina; Ebihara, Yusuke; Miyahara, Hiroko; Kosaka, Shunsuke; Iwahashi, Kiyomi; Isobe, Hiroaki (13 грудня 2016). Historical Auroras in the 990s: Evidence of Great Magnetic Storms. Solar Physics (англ.) 292 (1). с. 12. ISSN 1573-093X. doi:10.1007/s11207-016-1039-2. Процитовано 15 серпня 2021.
  9. Carrasco, Víctor Manuel Sánchez; Vaquero, José Manuel (2020). Portuguese eyewitness accounts of the great space weather event of 1582. Journal of Space Weather and Space Climate (англ.) 10. с. 4. ISSN 2115-7251. doi:10.1051/swsc/2020005. Процитовано 15 серпня 2021.
  10. Hayakawa, Hisashi; Ebihara, Yusuke; Vaquero, José M.; Hattori, Kentaro; Carrasco, Víctor M. S.; Gallego, María de la Cruz; Hayakawa, Satoshi; Watanabe, Yoshikazu та ін. (2018-08). A Great Space Weather Event in February 1730. Astronomy & Astrophysics 616. с. A177. ISSN 0004-6361. doi:10.1051/0004-6361/201832735. Процитовано 15 серпня 2021.
  11. Hayakawa, Hisashi; Iwahashi, Kiyomi; Ebihara, Yusuke; Tamazawa, Harufumi; Shibata, Kazunari; Knipp, Delores J.; Kawamura, Akito Davis; Hattori, Kentaro та ін. (29 листопада 2017). Long-Lasting Extreme Magnetic Storm Activities in 1770 Found in Historical Documents. The Astrophysical Journal 850 (2). с. L31. ISSN 2041-8213. doi:10.3847/2041-8213/aa9661. Процитовано 15 серпня 2021.
  12. Hayakawa, Hisashi; Ebihara, Yusuke; Willis, David M.; Hattori, Kentaro; Giunta, Alessandra S.; Wild, Matthew N.; Hayakawa, Satoshi; Toriumi, Shin та ін. (18 липня 2018). The Great Space Weather Event during February 1872 Recorded in East Asia. The Astrophysical Journal 862 (1). с. 15. ISSN 1538-4357. doi:10.3847/1538-4357/aaca40. Процитовано 15 серпня 2021.
  13. Love, Jeffrey J. (2018). The Electric Storm of November 1882. Space Weather (англ.) 16 (1). с. 37–46. ISSN 1542-7390. doi:10.1002/2017SW001795. Процитовано 15 серпня 2021.
  14. Phillips, Dr Tony (29 липня 2020). The Solar Minimum Superstorm of 1903. Spaceweather.com (англ.). Процитовано 15 серпня 2021.
  15. Hayakawa, Hisashi; Ribeiro, Paulo; Vaquero, José M.; Gallego, María Cruz; Knipp, Delores J.; Mekhaldi, Florian; Bhaskar, Ankush; Oliveira, Denny M. та ін. (30 червня 2020). The Extreme Space Weather Event in 1903 October/November: An Outburst from the Quiet Sun. The Astrophysical Journal 897 (1). с. L10. ISSN 2041-8213. doi:10.3847/2041-8213/ab6a18. Процитовано 15 серпня 2021.
  16. Love, Jeffrey J.; Hayakawa, Hisashi; Cliver, Edward W. (2019). On the Intensity of the Magnetic Superstorm of September 1909. Space Weather (англ.) 17 (1). с. 37–45. ISSN 1542-7390. doi:10.1029/2018SW002079. Процитовано 15 серпня 2021.
  17. Love, Jeffrey J.; Hayakawa, Hisashi; Cliver, Edward W. (2019). Intensity and Impact of the New York Railroad Superstorm of May 1921. Space Weather (англ.) 17 (8). с. 1281–1292. ISSN 1542-7390. doi:10.1029/2019SW002250. Процитовано 15 серпня 2021.
  18. A Large Sunspot. Nature (англ.) 141 (3560). 1 січня 1938. с. 156–156. ISSN 1476-4687. doi:10.1038/141156b0. Процитовано 15 серпня 2021.
  19. The Geomagnetic Blitz of September 1941. Eos (амер.). doi:10.1029/2016eo059319. Процитовано 15 серпня 2021.
  20. Hayakawa, Hisashi; Ebihara, Yusuke; Pevtsov, Alexei A; Bhaskar, Ankush; Karachik, Nina; Oliveira, Denny M (2 червня 2020). Intensity and time series of extreme solar-terrestrial storm in 1946 March. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society 497 (4). с. 5507–5517. ISSN 0035-8711. doi:10.1093/mnras/staa1508. Процитовано 15 серпня 2021.
  21. Stanislawska, Iwona; Gulyaeva, Tamara L.; Grynyshyna-Poliuga, Oksana; Pustovalova, Ljubov V. (2018). Ionospheric Weather During Five Extreme Geomagnetic Superstorms Since IGY Deduced With the Instantaneous Global Maps GIM-foF2. Space Weather (англ.) 16 (12). с. 2068–2078. ISSN 1542-7390. doi:10.1029/2018SW001945. Процитовано 15 серпня 2021.
  22. Usoskin, Ilya G.; Koldobskiy, Sergey A.; Kovaltsov, Gennady A.; Rozanov, Eugene V.; Sukhodolov, Timofei V.; Mishev, Alexander L.; Mironova, Irina A. (2020). Revisited Reference Solar Proton Event of 23 February 1956: Assessment of the Cosmogenic-Isotope Method Sensitivity to Extreme Solar Events. Journal of Geophysical Research: Space Physics (англ.) 125 (6). с. e2020JA027921. ISSN 2169-9402. doi:10.1029/2020JA027921. Процитовано 15 серпня 2021.
  23. https://doi.org/10.1002%2F2016SW001423
  24. Knipp, Delores J.; Fraser, Brian J.; Shea, M. A.; Smart, D. F. (2018). On the Little-Known Consequences of the 4 August 1972 Ultra-Fast Coronal Mass Ejecta: Facts, Commentary, and Call to Action. Space Weather (англ.) 16 (11). с. 1635–1643. ISSN 1542-7390. doi:10.1029/2018SW002024. Процитовано 15 серпня 2021.
  25. neprohogi.livejournal.com/70392.html
  26. http://sohowww.nascom.nasa.gov/hotshots/X17/
  27. https://digitalcommons.unl.edu/cgi/viewcontent.cgi?referer=&httpsredir=1&article=1003&context=usafresearch
  28. https://apnews.com/article/255039b229f1384f62e6d5cf0eb927dd
  29. Katamzi-Joseph, Zama Thobeka; Habarulema, John Bosco; Hernández-Pajares, Manuel (2017). Midlatitude postsunset plasma bubbles observed over Europe during intense storms in April 2000 and 2001. Space Weather (англ.) 15 (9). с. 1177–1190. ISSN 1542-7390. doi:10.1002/2017SW001674. Процитовано 15 серпня 2021.
  30. https://doi.org/10.1029%2F2002GL014729
  31. Nov. 5 - 6, 2001 Aurora Gallery. www.spaceweather.com. Процитовано 15 серпня 2021.
  32. Love, Jeffrey J. (2021). Extreme-Event Magnetic Storm Probabilities Derived From Rank Statistics of Historical Dst Intensities for Solar Cycles 14–24. Space Weather (англ.) 19 (4). с. e2020SW002579. ISSN 1542-7390. doi:10.1029/2020SW002579. Процитовано 15 серпня 2021.
  33. солнечные, гелиосферные и магнитосферные возмущения в ноябре 2004 г. //Геомагнетизм и аэрономия. 2005. 45, № 6. С. 723—763
  34. Bieber, J. W.; Clem, J.; Evenson, P.; Pyle, R.; Sáiz, A.; Ruffolo, D. (2013-06). GIANT GROUND LEVEL ENHANCEMENT OF RELATIVISTIC SOLAR PROTONS ON 2005 JANUARY 20. I. SPACESHIP EARTH OBSERVATIONS. The Astrophysical Journal (англ.) 771 (2). с. 92. ISSN 0004-637X. doi:10.1088/0004-637X/771/2/92. Процитовано 15 серпня 2021.
  35. Zell, Holly (14 квітня 2015). STEREO Observes One of the Fastest CMEs On Record. NASA. Процитовано 15 серпня 2021.
  36. https://tesis.lebedev.ru/en/sun_flares.html?m=9&d=6&y=2017
  37. Геомагнетизм и аэрономия. T. 60, Номер 2, 2020. sciencejournals.ru. Процитовано 15 серпня 2021.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.