Полярне сяйво

Поля́рне ся́йво  (лат. Aurora borealis) — оптичне явище світіння окремих ділянок нічного неба в полярних районах, яке швидко змінюється. Виникає у верхніх шарах атмосфери планети під впливом потоків заряджених частинок, які магнітне поле планети спрямовує до полюсів.

На Землі такі сяйва спостерігаються на відстані 20—35° від магнітних полюсів Землі одночасно на всіх довготах, але з різною інтенсивністю.

За формами полярне сяйво розрізняють: дифузне сяйво з дугами від однієї точки горизонту до іншої, а також промені, стрічки, корони, плями. Тривалість полярного сяйва — від декількох хвилин до декількох діб[1]. Частота його появи корелює з 11-річним циклом сонячної активності, порою року, 27-денним періодом та магнітною активністю[2].

  • Військово-повітряна база Аєльсон. Аляска — полярне сяйво над Ведмежим озером
  • Полярне сяйво

Механізм виникнення

Явище є світінням розріджених шарів атмосфери на висотах 60—100 км під дією сонячного вітру (потоків протонів та електронів). Заряджені частинки потрапляють в атмосферу з космосу і під дією магнітного поля Землі спрямовуються до північного або південного магнітного полюса, де вони входять у верхні шари атмосфери, зіштовхуються з молекулами або атомами газів атмосфери, збуджують їх і змушують їх випромінювати видиме світло[1]. Переважне випромінювання — заборонені лінії атомарного кисню (557 нм і 630 нм) і молекулярного азоту (391,4 нм, 427,8 нм, 470,9 нм)[3], які створюють зелено-червону гаму.

Також було виявлено лінії водню серії Бальмера (656,3 и 486,1 нм)[3]. Енергія випромінювання в невидимій частині спектру суттєво перевищує енергію випромінювання у видимому діапазоні[2]. Зокрема, значна частина енергії випромінюється в ультрафіолетовому діапазоні, але це випромінювання поглинається атмосферою, тож зареєструвати його можна лише із супутників[3].

Полярне сяйво у міфології

У багатьох північних народів поява на небі різнокольорових мерехтливих вогнів не викликає почуття захоплення, для них це — поганий знак. Відомо, що це явище прямо пов'язане з магнітними полюсами Землі і особливо часто виникає під час так званих «магнітних бур», які, в свою чергу, несприятливо впливають на людський організм. За багатовікову історію свого існування ці північні народи вловили деяку закономірність між виникненням полярного сяйва і погіршенням самопочуття.

Полярне сяйво на інших планетах

Полярне сяйво — явище, характерне не лише для Землі, наявність у планети атмосфери та магнітного поля — достатня умова для виникнення цього явища[джерело?].

Див. також

Джерела
  1. Полярное сияние // Географический энциклопедический словарь : понятия и термины : [рос.] / Под ред. А. Ф. Трёшникова. — Советская энциклопедия. — М., 1988. — С. 237—238. — 432 с. — 100 000 екз.
  2. Полярне сяйво // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 373. — ISBN 966-613-263-X.
  3. Л. Лазутин (04.09.2015). Спектральные эмиссии полярных сияний. Солнечно-земная физика. НИИЯФ МГУ (справочник). Процитовано 18 жовтня 2019.

Література
  • (рос.) Гордиец Б. Ф. и др. Солнечная активность и Земля. — М. : Знание, 1980. — 64 с.
  • (рос.) Мизун Ю. Г. Полярные сияния. — М. : Наука, 1983. — 135 с. — (Человек и окружающая среда)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.