Справа 16-ти

Справа 16-ти — політична справа (переслідування) щодо групи 16-ти студентів, котру розслідувало КДБ Української РСР та партійні органи Київського державного університету (КДУ) ім. Т. Г. Шевченка у квітні–травні 1982 року.

По справі проходило 16 студентів 2–3-го курсів університету 5 факультетів (історичного, романо-германського, кібернетичного, фізичного та філологічного), котрі звинувачувалися в антирадянській діяльності, спробі створення націоналістичної організації та українському буржуазному націоналізмі. Студенти займалися самоосвітою в галузі справжньої історії України, а не її радянської версії, її пропагандою, планували діяльність, направлену на поширення незалежницьких ідей та способи досягнення Україною незалежності, збиралися на таємні зустрічі, зокрема, в Києво-Печерській Лаврі, в будинку художників, де сторожував один з її членів (М.Бичек). Кристалізація групи розпочалася восени 1981 року, на момент затримання група знаходилася у стані становлення. У ній були помітні радикальне і помірковане крило. Найрадикальнішим у групі був студент романо-германського факультету Зиновій Бляхарський із м. Трускавець. До групи входив також студент фізичного факультету Володимир Чемерис, у подальшому один з організаторів Революції на граніті, народний депутат України (1994–1998), член правління Української Гельсінської Спілки, співкоординатор акції «Україна без Кучми». Досить численними були студенти-історики: Микола Бичек, брати Олександр і Павло Кислюки, Микола Манько, Михайло Сиволап.

Наприкінці діяльності посилились розбіжності між поміркованим і радикальним крилами групи, перші вважали за доцільне інфільтрацію в систему з метою її підриву ізсередини і подальшого реформування, другі закликали до негайних активних дій, до яких вони зрештою і вдалися окремо від інших — друк і розкидання антирадянських листівок, підпал величезного портрета Л.Брежнєва на Хрещатику навпроти Центрального універмагу і Центрального гастроному. Після цього наприкінці квітня 1982 року всі учасники групи були затримані працівниками КДБ у процесі підпалу або прямо на парах. Були проведені допити, зняті покази, взяті підписки. З'ясувалося, що членів групи на самому початку видав органам один із її учасників, з того часу вони перебували під наглядом КДБ, деякі їхні зустрічі записувалися. Після цього студентами групи 16-ти зайнялися партійні і комсомольські органи КДУ, у тому числі не помилували і зрадника. Була розгорнута масована кампанія по розвінчуванню «буржуазних націоналістів»: збори на рівні групи із засудженням діяльності та вимогами виключити з університету і покарати відступників, далі те ж саме на рівні курсу, факультету і, нарешті, загальноуніверситетських зборів, після чого наставав етап виключення з комсомолу, з партії і з університету і т. д. Були виключені З.Бляхарський, В.Чемерис, М.Бичек, П.Кислюк.

Після розвінчання наступного «буржуазного націоналіста» судилища раптово припинилися, як виявилося, через передачу про «групу 16-ти» на радіостанції «Голос Америки» і, як наслідок, вимогу КДБ до парткому КДУ припинити «популяризувати націоналістів». У подальшому виключені члени групи поновилися в університеті, деякі лише в часи незалежності. Більшість членів групи і далі дотримувалися активної життєвої позиції, проукраїнських і націоналістичних поглядів, пресувалися номенклатурою, брали участь у революціях 1990-1991, 2004 і 2014 років.

Умовна назва «Справа 16-ти», «група 16-ти» стала наслідком публікації в журналі «Україна» на початку 1990-х років.