Спроба втечі

«Спроба втечі» написана в 1962 році, вперше опублікована в 1962 році видавництвом «Молода гвардія». Робочі назви — «Возлюби ближнього», потім «Возлюби далекого».

• Час дії: 2250 рік.
• Місце дії: далекий космос, планета Саула.
• Соціальний устрій на Землі: розвинений комунізм («полудень»).

Двоє молодих людей, зорельотчик Антон і структуральний лінгвіст Вадим, збираються летіти у відпустку на космічний курорт — планету Пандора. В останній момент до них приєднується людина з дивною поведінкою на ім'я Саул (Савел Петрович Рєпнін), який відрекомендувався істориком з XX століття і запропонував змінити маршрут, щоб висадитися на будь недослідженій планеті. На знайденій планеті, названій на честь пасажира Саула, герої виявляють цивілізацію, яка знаходиться на низькому, феодальному рівні розвитку.

Фактично вони знаходять концентраційний табір з ув'язненими, засланими сюди за різноманітні злочини, які перебувають на грані виживання в суворих природних умовах. Ув'язнені під контролем охоронців на полігоні намагаються жорстоким дослідним шляхом і навіть ціною своєї загибелі навчитися керувати технікою, залишеною на планеті негуманоїдною надцивілізацією Мандрівників. Спонтанні та гуманістичні спроби героїв допомогти ув'язненим, домовитися з охоронцями і впливати на ситуацію в цілому зазнають краху.

Герої повертаються на Землю з наміром передати інформацію про відкриту цивілізацію Комісії з Контактів. При цьому Саул несподіваним чином зникає, причому з'ясовується, що він не сучасник своїх молодих друзів, а «дезертир» з минулого, в'язень, колишній бронетанковий командир Червоної армії, втік для порятунку свого життя в майбутнє з фашистського концентраційного табору, але згодом засоромився[1] своєї «спроби до втечі» і вирішив повернутися у свій час «робити свою справу».

• У романі Стругацькі вперше і відразу дуже гостро використовують прийом «відмови від пояснень». А саме: як Саул потрапив у майбутнє і як повернувся назад — демонстративно не пояснюється.
• Вперше у творчості Стругацьких з'являється таємнича надцивілізація Мандрівників — наскрізна тема для Світу Полудня.
• У діалозі героїв твору прослизає ім'я Румата-Шукач, яке згодом стало ім'ям головного героя книги «Важко бути богом» — Румати Есторського[1][2].
• Мова, якою спілкуються жителі Саули, всі їхні імена, назви й інтонації — псевдо- (або квазі-) японські. Так було спочатку задумано і запропоновано Аркадієм Стругацьким, японістом за освітою.

• Об'єкт Мандрівників — два пункти нуль-транспортування, сполучені автострадою з безперервним потоком машин — стає символом непереборних надособистісних обставин^{[джерело?]}. Цей мотив позаетичного детерміністичного тиску залишиться одним з головних у творчості авторів («Далека райдуга», «За мільярд років до кінця світу», «Бридкі лебеді», «Равлик на схилі» тощо).

На думку самого Бориса Стругацького: «Дорога машин» — символ неухильності ходу Історії, який (хід) поставлено не нами і не нам його змінити[2].

• Вперше у творчості Стругацьких виникає тема, що надалі сформується в проблему прогресорства: цілеспрямованого впливу розвинених цивілізацій на цивілізації, що знаходяться на більш низькому щаблі соціального розвитку з метою прискорення їх соціального прогресу. У «Спробі втекти» сформульовано дві позиції: Антона і Вадима, які вважають, що для повного перетворення Саули вистачить п'яти років активної діяльності з матеріального насичення Саули, і позиції Саула, впевненого, що для цього і «п'ятисот п'ятдесяти п'яти років» буде мало.
• Навчений важким досвідом життя в середині XX століття, Саул вважає, що соціальне перетворення суспільства невіддільне від морального дорослішання його членів і для перетворення Саули необхідна ломка етичних парадигм всього населення планети, а цей процес значно важчий і триваліший. Тут звучить тема вчительства, одна з основних у творчості Стругацьких.
• Передбачаючи проблематику повісті «Важко бути богом», Саул задається питанням етичного шоку, який неминуче виникне у людини майбутнього, яка занурюється у принципово іншу морально-етичну дійсність. Він буквально цитує сюжетний хід майбутньої повісті:

А що ви будете робити, коли доведеться стріляти? А вам доведеться стріляти, Вадиме, коли вашу подругу-вчительку розіпнуть брудні монахи ... Оригінальний текст (рос.) А что вы будете делать, когда придётся стрелять? А вам придётся стрелять, Вадим, когда вашу подругу-учительницу распнут грязные монахи…

Відповіді на це питання немає в «Спробі …», Стругацькі не дадуть на нього відповіді й пізніше, незважаючи на сформульоване ними кредо прогресорів:

	...існують на світі носії розуму, які набагато, значно гірші за тебе, яким би ти не був... І ось тільки тоді ти знаходиш здатність ділити на чужих і своїх, приймати миттєві рішення в гострих ситуаціях і навчаєшся сміливості спочатку діяти, а потім розбиратися Оригінальний текст (рос.) …существуют на свете носители разума, которые гораздо, значительно хуже тебя, каким бы ты ни был… И вот только тогда ты обретаешь способность делить на чужих и своих, принимать мгновенные решения в острых ситуациях и научаешься смелости сначала действовать, а потом разбираться
— («Жук у мурашнику»).

• Саул формулює максиму, яка залишається правильною за всієї своєї невизначеності: щоб спонукати людей на зміну, «починати потрібно з того, що сіє сумнів» в усталених поняттях. Тут Саул — один з тих, хто «хоче дивного», тих, кого влада на Саулі ув'язнила в табір, дисидент у буквальному, споконвічному розумінні цього слова[4].

Спочатку автори оцінювали твір як «не головний, в чомусь навіть вторинний» (Л. Філіппов «Від зірок — до тернового вінка») через поки ще неголосно заявлену проблематику. Однак з часом вони істотно змінили оцінку повісті, змістивши акцент на її літературні якості. Борис Стругацький говорив, що «„справжні Стругацькі“ починаються саме з цієї повісті». Прийом «відмови від пояснень» автори вважали надзвичайно важливим і дієвим.

	Далі, це перший наш твір, в якому ми відчули всю солодкість і чарівну силу ВІДМОВИ ВІД ПОЯСНЕНЬ. Будь-яких пояснень - науково-фантастичних, логічних, чисто наукових або навіть псевдонаукових. Як солодко, виявляється, повідомити читачеві: відбулося ТЕ-ТО і ТЕ-ТО, а ось ЧОМУ це сталося, ЯК сталося, звідки що взялось - несуттєво! Бо справа не в цьому, а зовсім в іншому, в тому самому, про що повість. Оригінальний текст (рос.) Далее, это первое наше произведение, в котором мы ощутили всю сладость и волшебную силу ОТКАЗА ОТ ОБЪЯСНЕНИЙ. Любых объяснений — научно-фантастических, логических, чисто научных или даже псевдонаучных. Как сладостно, оказывается, сообщить читателю: произошло ТО-ТО и ТО-ТО, а вот ПОЧЕМУ это произошло, КАК произошло, откуда что взялось — НЕСУЩЕСТВЕННО! Ибо дело не в этом, а совсем в другом, в том самом, о чём повесть.
— Б. Стругацький. Коментарі до пройденого

Стругацькі також вважали, що зіткнення минулого, сьогодення і майбутнього «ефективне і продуктивне» в літературному плані. З ними рішуче не погоджуються деякі критики.

Зокрема, Войцех Кайтох писав у монографії «Брати Стругацькі», що «казковий» хід з подорожжю Саула в часі — нічим не виправдане порушення законів жанру: якщо твір починається в жанрі фантастики, то й повинен закінчуватися як фантастичний, не перетворюючись на казку. (Іншим прикладом подібного порушення є, на думку Кайтоха, «Готель „У загиблого альпініста“»Стругацьких). Далі Кайтох стверджував, що зіткнення відразу чотирьох цивілізацій — сучасної земної (Саул), майбутньої земної, феодально-відсталої (цивілізація Саули) і надцивілізації Мандрівників — це зневага почуттям літературної міри.

У цілому сучасна критика прихильно прийняла повість. Деякі критики залишилися незадоволені фактом, що люди майбутнього, Антон і Вадим, виявилися менш адекватні в зіткненні з феодальною дійсністю, ніж сучасник читача Саул.^{[джерело не вказане 840 днів]}

• Войцех Кайтох. Брати Стругацькі. Монографія.

• 100 лекцій з Дмитром Биковим. Аркадій і Борис Стругацькі. «Спроба втекти», 1962 рік — телеканал «Дощ»