Спіранти Бругмана

Спіранти Бругмана — приголосні фрикативні Þ, Þh, ð, ðh, які німецький лінгвіст Карл Бругман постулював для праіндоєвропейської мови на підставі ряду відповідностей.

Сучасний погляд на проблему

У аналізованих Бругманом лексемах в індоєвропейській прамові мав бути збіг проривних типу TK (де T — будь-який зубний проривний, а K — будь-який задньоязичний проривний. У більшості мов-наступниць таке поєднання приголосних зазнало різних фонетичних змін, а саме:

Метатеза: грецька група
Метатеза і спірантизація другого елементу: індоіранська група
Втрата першого елемента поєднання: слов'янські, балтійські, німецькі, італійські, вірменська, албанська мови
Втрата другого елементу поєднання: кельтські мови.

Приклади

Лексеми, в яких було аналізоване поєднання:

Hrtk'os (ведмідь): дав.-гр. ἄρκτος, санскр. ऋक्षः (r̥kṣaḥ), вірм. arj, д-ірл. art, лат. ursus;
d ^h g '^h em (земля): дав.-гр. χθών, санскр. क्षम् (kṣam), алб. dhe, лат. humus, лит. žemė, укр. земля;
tetkon- (тесля): дав.-гр. τέκτων, санскр. तक्षः (takṣaḥ).

Література

Іванов В. В. Труды по этимологии индоевропейских и древнепереднеазиатских языков. Том 1. Индоевропейские корни в хеттском языке. — М.: Языки славянских культур: Знак, 2007.
Schindler J. A thorny problem / / Die Sprache. Bd. 23, 1977. S. 25-35.

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.