Албанська мова

Албанська мова (алб. shqip [ʃc͡çip] або gjuha shqipe [ɟ͡ʝuha ˈʃc͡çipɛ]) — одна з індоєвропейських мов, якою розмовляють приблизно 6 млн. до 7,5 млн. осіб, переважно в Албанії, Косові, Північній Македонії та Греції, але також і в інших регіонах Південносхідної Європи, де проживають албанці, зокрема в Чорногорії та Сербії. Давні общини, що розмовляють албанськими діалектами, розкидані у Греції, Південній Італії, на Сицилії та в Україні. Внаслідок новітніх міграцій носії албанської мови живуть також у таких регіонах, як Скандинавія, Швейцарія, Німеччина, Австрія, Велика Британія, Туреччина, Австралія, Нідерланди, Канада та США.

Албанська мова
shqip
gjuha shqipe
Поширення албанської мови (темно-синій — мова більшості, світло-синій — мова меншості).
Поширена в Албанія, Косово, Північна Македонія, Чорногорія, Греція, Італія
Регіон Південносхідна Європа
Носії 6 200 000 осіб
Місце Албанія, Косово і Північна Македонія
Писемність латиниця (албанський варіант)
Класифікація

Індо-Європейська

Албанська
Офіційний статус
Офіційна  Албанія
 Косово
Північна Македонія
Регіональна  Чорногорія
 Румунія
 Сербія
Греція
Регулює Академія наук Албанії
Коди мови
ISO 639-1 sq
ISO 639-2 alb (B)
sqi (T)
ISO 639-3

sqi
aln (гегська албанська)

als (тоскська албанська)
Частина серії статей на тему:
Індоєвропейці
Міграції індоєвропейців
Категорія • Лінгвістика • Портал

Албанська мова є ізольованою та становить особливу групу в рамках індоєвропейської сім'ї мов. Вона є продовженням зниклих індоєвропейських мов Балканського півострова та генетично споріднена з іллірійською та месапською мовами. Існують певні зв'язки албанської мови з фракійською мовою.

Найдавніше письмове свідчення албанської мови належить до пізнього 13-ого століття. Перший аудіозапис албанської мови здійснив австрійський албанолог Норберт Йокль 4 квітня 1914 року.

Діалекти

Албанськомовна спільнота поділяється на дві основні діалектні області: південну (тоскську) та північну (ґеґську). На базі обох цих діалектів у кінці XIX сторіччя виникла сучасна літературна мова у двох варіантах. Діалекти розрізняються такими рисами:

  • ротацизмом (переходом [s], [z] у [r]): наявний у тоскському, відсутній у ґеґському
  • нейтральним голосним [ə] (графічно [ë]): наявний у тоскському, відсутній у ґеґському
  • дифтонгом [ua] у тоскському та його відповідником [ue] у ґеґському
  • носовими голосними: наявні у ґеґському, відсутні у тоскському
  • інфінітивом: наявний у ґеґському, відсутній у тоскському (де він заміняється кон'юнктивом)
  • відмінностями утворення дієприкметників, дієприслівників та деяких часових форм дієслова
  • певними особливостями у лексиці

В Албанії у вжитку переважає тоскський діалект.

Фонетика

Албанська мова має 7 голосних та 29 приголосних звуків. У ґеґському діалекті присутні носові [ã] та [õ], особливий губний [ü] та редукований голосний [ë]. Характерною особливістю албанської фонетики є також наявність звуків dh [ð] та th [θ]; слабких l [l] та r [r], які протиставлені сильним ll [L] та rr [R], середньоязикових, що позначаються літерами q та gj; а також серії африкат, що позначаються на письмі як c, ç, x, xh.

Наголос в албанській мові — фіксований: він падає на передостанній склад.

Граматика

Граматична структура зберігає індоєвропейську триродову систему (роди чоловічий, жіночий та середній). Іменники, прикметники, займенники та артиклі мають чотири типи відміни та відміняються за шістьма відмінками (при чому форми родового та давального відмінків збігаються). Артиклі (означений та неозначений) можуть стояти перед означуваним словом (препозитивний артикль) або приєднуватися до означуваного слова як суфікс (постпозитивний артикль). Дієслово має розвинену систему дієвідміни з шістьма способами та часовими формами (3 прості часи та 5 складних часів).

У реченні переважає відносно вільний порядок слів. У лексиці окрім питомого індоєвропейського шару присутні запозичення різного часу з грецької, латинської, сербської, болгарської, турецької, італійської, французької мов.

У процесі тривалої історичної взаємодії з іншими балканськими мовами (болгарською, румунською, грецькою) албанська мова виробила цілу серію спільнобалканських рис у структурі та типології, за рахунок чого албанську мову зараховують до так званого балканського мовного союзу.

Перші писемні пам'ятки албанської відносяться до XV—XVI століть («Формула хрещення» єпископа Паля Енґели, 1462 року, та «Служебник» Ґьона Бузуку, 1555 року). Писемність на основі латинського алфавіту.

Писемність

З 1908 р. використовується варіант латинської абетки з діакритичними знаками. У XIX ст., були спроби створити оригінальне письмо (наприклад, «ельбасанське письмо», «абетка Бютакук'є» і «абетка Г'їрокастро»).

Сучасна албанська абетка
A a B b C c Ç ç D d Dh dh E e Ë ë
F f G g Gj gj H h I i J j K k L l
Ll ll M m N n Nj nj O o P p Q q R r
Rr rr S s Sh sh T t Th th U u V v X x
Xh xh Y y Z z Zh zh

Приклад

«Заповіт» Т. Г. Шевченка албанською мовою (переклав Йорґо Блаці).

ZAPOVIT
Kur të vdes, të më mbuloni: Te ndonjë kodrinë,
Që ta shoh gjithnjë, vëllezër,
Mëmën Ukrainë;
Të vështroj me gaz në zemër,
Fushën pa kufi.
Të vështroj si derdhet Dnjepri,
Si buçet ai,
Si vrapon mes Ukrainës,
Drejt e për në det,
Do t'i lë më nj'anë aherë,
Fushat dhe rrëketë;
Do të ngjitem lart në qiell: Perëndine të shoh,
T'i flas hapure t'i lutem,
Se tani s'e njoh.
Kur të më mbuloni mua,
Prangat flakini,
Derdheni në shesh të luftës: Gjakun për liri!
Dhe në familjen e madhe,
Të re dhe të lirë,
Ma kujtoni fjalën time: T'urtë dhe të mirë!..

(Джерело: Т. Г. Шевченко, Заповіт мовами народів світу, К., «Наукова думка», 1989)

Див. також

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.