Спіричуел

Спіричуел (або спіричуелс, англ. spirituals, spiritual music) — духовні пісні афроамериканців, основний жанр афроамериканського музичного фольклору. У піснях цього жанру поєднуються елементи африканських виконавських традицій, такі як колективна імпровізація, характерна ритміка, глісандові звучання, екстатичність тощо, та стилістичні риси хорових гімнів і балад англійських переселенців. Тематика спіричуелсів переважно пов'язана з біблійними образами, однак біблійні мотиви в них часто поєднуються з оповідями про повсякденне життя, а також елементами гумору і думками протесту. Спіричуелси проникнуті настроями трагічної самотності, ліричною глибиною та поетичністю.

Жанр виник в США у період рабовласництва на основі африканських і англо-кельтських традицій і остаточно сформувався наприкінці XIX століття. Спочатку спіричуелси виконувалися хором а капела як колективна імпровізація, де мелодія варіювалася при кожному новому проведенні. В останній третині XIX століття з'явилися обробки спіричуелсів для сольного співу з інструментальним супроводом (фортепіано, банджо). Мелодії і склад спіричуелсів у своїх піснях використовували деякі композитори, зокрема, Джордж Гершвін, Фредерік Діліус, Джон Павелл.

Витоки

Англомовний термін «спіричуелс», або «spiritual song» (дослівно — «духовні пісні»), взятий із англомовного перекладу Біблії, Послання до Ефесян, в якому даються такі настанови:

15 Отож, уважайте, щоб поводитися обережно, не як немудрі, але як мудрі,
16 використовуючи час, дні бо лукаві!
17 Через це не будьте нерозумні, але розумійте, що є воля Господня.
18 І не впивайтесь вином, в якому розпуста, але краще наповнюйтесь Духом,
19 розмовляючи поміж собою псалмами, і гімнами, і піснями духовними (англ. spiritual songs), співаючи й граючи в серці своєму для Господа, 20 дякуючи завжди за все Богові й Отцеві в Ім'я Господа нашого Ісуса Христа, 21 корячися один одному у Христовім страху.

[1]

Хоча певні елементи ритміки і звучання спіричуелсів мають африканське походження, спірічуелс став характерним жанром саме для вихідців з Африки у США і їх нащадків. Спірічуелс став результатом взаємодії африканської музики та релігій з музикою та релігією європейського походження.[2] Причому, ця взаємодія відбулася лише у США. Африканці, що були навернені у християнство у Латинській Америці чи на Карибських островах, подібного жанру не створили.[3]

Раби привезли африканську культуру із собою. Чимало їх зайнять — від роботи до богослужінь включали музику і танець. Проте їхні європейські рабовласники заборонили значну частину їх культу, включно з танцями чи барабанними ритмами, вважаючи їх ідолопоклонством. Раби були змушені виконувати свою музику на самоті.[4]

Джерела

Посилання

Примітки
  1. Slave Songs of the United States, the first major collection of Negro spirituals, was published in 1867.
  2. Pitts, Walter F. (1996). Old Ship of Zion: The Afro-Baptist Ritual in the African Diaspora. New York: Oxford University Press. p. 74. ISBN 0195111451.
  3. Murray, Albert (1976). Stomping the Blues. New York: Da Capo. с. 64–65. ISBN 0-306-80362-3.
  4. African American Spirituals. Online Text. Retrieved from the Library of Congress, https://www.loc.gov/item/ihas.200197495/. (Accessed January 26, 2018.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.