Спірографія

За допомогою спірографії визначають:

• частота дихання, ЧД, од/хв;
• об'єм повітря, що надходить в легені протягом одного вдиху (дихальний об'єм, ДО);
• об'єм повітря, що надходить в легені за 1 хв (хвилинний об'єм дихання, МОД);
• об'єм кисню, споживаного організмом протягом 1 хв (споживання кисню, ПО2);
• об'єм кисню, споживаного організмом з 1 л, що поступає в легені повітря (коефіцієнт використовування кисню, КВО2);
• максимальний об'єм повітря, що видихається з легень при спокійному видиху після максимального глибокого вдиху (життєва ємність легенів, ЖЄЛ);
• максимальний об'єм повітря, що видихається з легень при форсованому видиху після максимально глибокого вдиху (форсована життєва місткість легенів, ФЖМЛ);
• максимальний об'єм повітря, що поступає в легені при спокійному вдиху після максимально глибокого видиху (життєва місткість легенів на вдиху, ЖМЛвд);
• максимальний об'єм газу, що видихається з легень за 1 с при форсованому видиху після максимального глибокого вдиху (об'єм форсованого видиху за 1 с, ОФВ1;
• відношення об'єму форсованого видиху за 1 с до життєвої місткості легенів, виражене у відсотках (індекс Тіффно, ІТ)[1] .

Спеціальна підготовка до спірографії не потрібна. Однак, перед проведенням дослідження варто утриматися від вживання їжі, або через 2 години після легкого сніданку. Перед дослідженням протягом 30-ти хвилин необхідний відпочинок в положенні сидячи. Якщо пацієнт приймає бронхолітики - необхідно від них відмовитися не пізніше ніж за 12 годин до початку дослідження[2].

Попереднє тренування обстежуваного не потрібне, але дуже важливо розказати йому про завдання дослідження і дихальні маневри, які належить виконувати. Обстежуваного, що знаходиться в положенні сидячи, сполучають з приладом за допомогою загубника, на ніс накладають затиск щоб уникнути витоку повітря. Підключення до приладів закритого типу проводиться у момент завершення спокійного видиху, до приладів відкритого типу — без урахування положення легенів і грудної клітки.

Повне спірографічне дослідження починають із запису самостійного дихання у спокої, для отримання надійного результату він проводиться не менше 3—5 хв. Обстежуваному пропонують дихати спокійно, не фіксуючи уваги на диханні. При цьому реєструють ЧД, ДО і споживання кисню. Потім після короткої перерви (1—2 хв), під час якої прилад закритого типу відключають, послідовно записують ЖЄЛ, ФЖЄЛ і МВЛ. Кожен з цих показників визначають не менше 3 разів до отримання максимальних значень. При реєстрації ЖЄЛ рекомендують максимально глибоко вдихнути і потім максимально глибоко видихнути. У разі вираженої бронхіальної обструкції, коли ускладнений навіть спокійний видих, доцільно виміряти ЖМЛвд. Для цього спочатку необхідно максимально глибоко видихнути, а потім максимально глибоко вдихнути. При реєстрації ФЖЄЛ слід виконати максимально глибокий вдих і після невеликої затримки дихання (на 1—2 с) максимально швидко і максимально глибоко видихнути (максимальне зусилля повинне бути досягнуте на початку видиху і підтримуватися протягом його цілковитої тривалості). Для визначення МВЛ обстежуваному пропонують дихати щосили — якомога частіше і в той же час якомога глибше. Заздалегідь корисно продемонструвати необхідний характер дихання. Час реєстрації МВЛ щоб уникнути гіпокапнії, що виявляється запамороченням, непритомністю і ін., не повинне перевищувати 10—15 с[1].