Стабровський Олександр Станіславович

Народився у родині робітника. Трудову діяльність розпочав у 1918 році робітником на заводах, а згодом у залізничних майстернях міста Луганська.

У 1919—1923 роках — в органах Надзвичайної комісії (ЧК)—Державного політичного управління (ДПУ) УРСР в містах Луганську та Артемівську на Донбасі.

Закінчив Єнакіївську радянську партійну школу. Працював на керівній роботі в радянських установах міста Гришино на Донбасі.

Член ВКП(б) з 1925 року.

У 1930—1934 роках — інструктор Гришинського районного комітету КП(б)У, секретар партійного комітету шахти імені Димитрова, завідувач відділу кадрів Гришинського районного комітету КП(б)У Донецької області.

У 1934—1940 роках — заступник начальника, потім начальник політичного відділу і заступник директора із політичної частини Ново-Білянської машинно-тракторної станції (МТС) Донецької (з 1938 року — Ворошиловградської) області.

У 1941—1942 роках — секретар Білолуцького районного комітету КП(б)У Ворошиловградської області.

У 1942—1943 роках — секретар Бухтарминського районного комітету КП(б)Казахстану Східно-Казахстанської області.

У 1943—1944 роках — 1-й секретар Євсузького районного комітету КП(б)У Ворошиловградської області.

У 1944 — після 1951 року — 1-й секретар Сарненського районного комітету КП(б)У Ровенської області. Один із активних учасників боротьби проти національно-визвольного руху та українського національного підпілля на Рівненщині.

• орден Трудового Червоного Прапора (23.01.1948)
• орден Вітчизняної війни 2-го ст. (1.02.1945)
• медаль «За бойові заслуги»
• медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 років» (1945)
• медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 років»
• медалі

• газета «Червоний прапор» (Рівне) — 1951 рік — 20 лютого.