Стабілізація нафти

Стабілізація нафти (рос. стабилизация нефти; англ. oil stabilization; нім. Ölstabilisierung f) — вилучення широкої фракції найбільш летких вуглеводнів (депропанізація, дебутанізація) звичайно від СН₄ до C₄Н₁₀ (пропан, бутан) на промислі для їх використання як палива чи нафтохімічної сировини і одержання стабільної нафти, практично не здатної випаровуватися в атмосферу.

Стабілізація нафти здійснюється методом гарячої сепарації або методом ректифікації. При гарячій сепарації нафту спочатку нагрівають до температури 40—80 °С, а потім подають в сепаратор. Легкі вуглеводні, що виділяються при цьому, відсмоктуються компресором і направляються в холодильну установку. Тут важкі вуглеводні конденсуються, а легкі збираються і закачуються в газопровід.

При ректифікації нафту піддають нагріву в спеціальній стабілізаційній колоні під тиском і при підвищених температурах (до 240 °С). Відокремлені в стабілізаційній колоні легкі фракції конденсують і перекачують на газофракційні установки або на ГПЗ для подальшої переробки.

До ступеня стабілізації товарної нафти висуваються жорсткі вимоги: тиск пружності її парів при 38 ° С не повинен перевищувати 0,066 МПа (500 мм рт. ст.).

Процеси зневоднювання, знесолення та стабілізації нафти здійснюються на установках комплексної підготовки нафти (УКПН).