Стабії

Стабії були розташовані неподалік від Помпей в передгір'ях Латтарі (в перекладі — Молочні гори). Гори Латтарі оточують долину річки Сарно з півдня. Термальні джерела і гірське повітря і уславили місцевість.

Про те, що сприятливий клімат приваблював поселення людей в цьому районі ще в VII до нашої ери, свідчить підтвердження матеріалів, знайдених у величезному некрополі, виявленому в 1957 році через Мадонну делле Гразі, розташовану між Граньяно та Санта-Марія-ла-Каріта, які показують стратегічну та комерційне значення Stabiae в архаїчний період. Некрополь із понад 300 гробниць, що містять імпортні гончарні вироби коринфського, етруського, халкідійського та аттичного походження, чітко свідчить про те, що місто мало великі комерційні контакти[1]. Некрополь, що займає площу 15 000 м², використовувався з VII по кінець III століть до до нашої ери і показує складні етнічні зміни населення з приходом нових народів, таких як етруски, які відкрили нові контакти[2]

Стародавні Стабії були побудовані на схилі Варано, природні особливості схила використані як бастіон для захисту міста. Поряд — Стабіанська бухта Неаполітанської затоки, яка стала природним портом. В Самнітську добу (5 — 1 ст. до н. е.) Стабії входили до союзу південнокампанських міст зі століцею в місті Нуцерія. Стабії було поселенням осків. В роки другої Пунічної війни (218—201 р. до н. е.) мешканці стабій билися на боці Риму проти Карфагену. Про це сповіщав історик Силліо Італійський в книзі «Пуніко». Але з часом — політика змінилася. 30 квітня 89 до н. е. під час Союзницької війни самніти воювали проти римлян і армія Сулли покарала місто, яке було вщент зруйноване римськими вояками.

Місто, як таке не відновлювалося. Але його місцевість була використана як курорт для будівництва вілл вищої аристократії через наявність мінеральних вод. На родючіх землях околиць колишнього міста і створена низка вілл. За ними і закріпилася назва міста, знищеного римлянами. В 79 н. е. вілли поховані під попелом під час виверження Везувію.

Поселення Стабії було виявлене в 1749 році Р. Дж. Алькубьєрре і частково ним розкопане в 1749—1782 роках. Це були хижацькі розкопки для видобутку мистецьких скарбів для родини Бурбонів. Проте, після розкопок руїни було засипано(що законсервувало їх), втрачено й знову відкрито в 1950-х роках. В 1957 році знайдено некрополь з 300 поховань на шляху до міста Нуцерія, датований VII-III століть до н. е. В похованях археологами знайдені керамічні вироби і вази з островів Стародавньої Греції, Коринфу і Аттики.

Стабіанські вілли доби Риму уславились як невеликий інтелектуальний центр, пов'язаний з іменами деяких римських істориків, письменників. Поблизу від Стабій загинув Пліній Старший, що прибув сюди під час виверження вулкана аби врятувати приятеля Помпоніана і подивитись на виверження. Це коштувало йому життя. На околицях Стабій побудував власну віллу і приятель Цицерона — Марк Марій, що хворів на подагру. Вони жваво листувались і дещо з листів Цицерона випадково збереглося.

• 
  Розкопана міська брама Стабій до руйнації Суллою
• 
  Ванна на віллі Аріадни
• 
  Імплювій вілли Аріадни з басейном і залишками фресок
• 
  Нові археологічні розкопки в Стабіях (червень 2008)

Сучасні дахи над роскопаними частинами.

• 
  Міфічне чудовисько, фреска вілли Аріадни.
• 
  Головний вхід до вілли Сан-Марко
• 
  Фреска з вілли Сан-Марко – Іфгенія
• 
  Перістиль вілли Сан-Марко з відновленими рослинами.

• Помпеї
• Геркуланум
• Мозаїка
• Червонофігурний вазопис
• Національний археологічний музей (Неаполь)
• Вілла папірусів
• Вілла Містерій
• Вілла в Боскореалє
• Вілла Поппея, Оплонтіс

• Ciro Cacciola et al. Rivivi la Città. Napoli, Progetto Impresa, 1996.
• Antonio Ferrara. Castellammare di Stabia: guida breve agli scavi di Stabiae. Castellammare di Stabia, Nicola Longobardi Editore.

• Stabiae.org — Фундація з питань реставрації Стабії
• Виставка Otium ludens, з 170 експонатами зі Стабії