Ставракі Михайло Михайлович
Михайло Михайлович Ставракі (1867 — 3 квітня 1923, Севастополь) — російський морський офіцер, капітан II рангу, що увійшов в історію як керівник страти 6 (19 березня) 1906 року на острові Березані лейтенанта Петра Шмідта і його товаришів.
| Михайло Михайлович Ставракі | |
|---|---|
| Народився |
1867 Херсонська губернія, Російська імперія |
| Помер |
3 квітня 1923 Севастополь ·розстріл |
| Підданство |
 Російська імперія |
| Alma mater | Морська академія Генерального штабу |
| Військове звання | капітан II рангу |
| Батько | Ставракі Михайло Іванович |
| Нагороди |
 |
Біографія
Народився у 1867 році в родині контр-адмірала М. І. Ставракі. Закінчив Морську академію Генерального штабу.
6 (19 березня) 1906 року на острові Березані керував стратою свого однокурсника по Морському кадетському корпусу лейтенанта Петра Шмідта і інших керівників повстання на крейсері «Очакові». Через місяць після цієї події отримав військове звання капітана II рангу.
Після відходу у відставку (приблизно 1908—1910 роках) служив наглядачем маяків. У період з 7 жовтня 1911 року по 1913 рік був доглядачем маяка Ай-Тодор. У 1913 році Ставракі, був переведений на посаду помічника військового губернатора тилової бази Маріупольського району. Маяк передав колезькому секретарю, потім титулярному раднику на дійсній службі Михайлу Рижову. У 1917 році за розпорядженням Центрофлоту, був начальником оборони та командиром брандвахти в Батумі, де і залишався служити на різних командних посадах, як при англійської окупації, так і при грузинському уряді меншовиків.
З встановленням у Батумі радянської влади навесні 1921 року Ставракі був призначений начальником управління із забезпечення безпеки кораблеводіння Батумського укріпленого району і доглядачем маяків. Цю посаду він займав до дня арешту 29 червня 1922 року. Причиною арешту 56-ти річного доглядача послужила встановлена перевіркою злочинна халатність, наслідком чого була розтрата спирту і гасу, які відпускалися на освітлення маяків. Тут з'ясувалося, що це той самий Ставракі, який командував розстрілом «Очаковців» в березні 1906 року на острові Березані. Він був доставлений до Севастополя і там, без довгих розглядів, за рішенням виїзної сесії військової колегії Верховного Суду України 3 квітня 1923 засуджений до вищої міри покарання — розстрілу з конфіскацією майна. Вирок приведений до виконання того ж дня.
Література
- А. М. Чикин. Севастополь. Историко-литературный справочник. «Вебер». Севастополь. 2008. ISBN 978-966-335-102-5. стор. 503.(рос.)
