Ставрополь – Моздок – Грозний

Ставрополь – Моздок – Грозний – трубопровід у Передкавказзі, який забезпечив подачу блакитного палива до Чечні.

Північно-Ставропольське родовище

Невинномиськ

Моздок

Пункти сполучені газопроводом

Горагорський

Моздок

Грозний

Пункти сполучені газопроводом

У 1950-х роках поблизу Ставрополя відкрили гігантське газове родовище – Північно-Ставропольське-Пелагіадинське, ресурс з якого передусім подали до центрального району країни по газопроводу Ставрополь – Москва. Крім того, у 1959 (за іншими даними – у 1957) році також розпочали транспортування блакитного палива до важливого промислового центру Передкавказзя (передусім нафтопереробна промисловість) міста Грозний. Для цього проклали трубопровід довжиною понад 400 км, в тому числі ділянка від Невинномиська до Моздоку 246 км та від Моздоку до Грозного 101 км (з неї 76 км на території Чечні). Він був виконаний в діаметрі труб 530 мм і розрахований на робочий тиск у 4 МПа, що дозволило забезпечити пропускну здатність у 10,8 млн м³ на добу.

В подальшому на певних ділянках маршруту проклали лупінги, зокрема, у 1981-му запустили дублюючу ділянку поблизу Ставрополя, виконану в діаметрі 720 мм та розраховану на робочий тиск у 5,4 МПа. А в 1986-му на території Чечні з’явився лупінг довжиною 60 км та діаметром 530 мм, розрахований на робочий тиск у 4,5 МПа.[1][2][3]

Надходження ресурсу до системи було можливим не лише з Моздоку. Так, з 1965-го працював газопровід Нафтокумськ – Горгорський, який спершу обслуговував Нафтокумський ГПЗ, а з 1986-го отримав змогу перекачувати блакитне паливо, яке надходило до Нафтокумська з Астраханського ГПЗ.

З плином часу Моздок перетворився на важливий газотранспортний хаб, при цьому ділянка газопроводу Ставрополь – Грозний від Ставрополю до Моздоку стала частиною газотранспортного коридору Північний Кавказ – Центр.

З іншої сторони, на ділянці Моздок – Грозний у 2021 році стала до ладу нова нитка довжиною 102 км та діаметром 720 мм, головним призначенням якої було забезпечення паливом нещодавно збудованої Грозненської ТЕС.[4]