Станіслав Вігура

Станіслав Вігура та Францішек Жвірко

Бюст Станіслава Вігури, виготовлений у 1932 році Міхалом Каміньським

З раннього віку цікавився технікою та авіацією, був активним скаутом (пол. Harcerz) 2-ї Варшавської скаутської команди. Під час польсько-радянської війни служив у 1920 році добровільно у 8-му полку польової артилерії. Після війни повернувся на навчання. Закінчив в 1922 році Гімназію ім.Яна Замойського у Варшаві[3] і розпочав навчання на Факультеті Механіки Варшавської політехніки. Був одним із засновників Гуртка повітряного відділення секції механіки студентів Варшавської політехніки, в якому познайомився, серед інших, із Станіславом Рогальським та Єжи Джевецьким. У грудні 1925 року студенти Секції створили майстерні Авіаційної секції, в яких будували літаки. У 1926 році Вігура та Рогальський розробили свій перший літак WR-1 (названий на честь їхніх ініціалів), побудований у 1927 році.

У 1927 році троє дизайнерів: Рогальський, Вігура та Джевецький почали спільно працювати, творячи конструкторський колектив РВД, названий так від ініціалів засновників. Вігура відповідальним в ньому був в основному за обчислення конструкцій. У 1928 році побудували перший спортивний літак РВД-1, нагороджений за оригінальну конструкцію (зроблено один екземпляр). У 1929 році Вігура закінчив політехніку, отримавши диплом машинобудування. Того ж року здобув диплом спортивного пілота в Академічному аероклубі. Команда РВД почала будувати щораз вдаліші літаки — спортивний РВД-2 з 1929 року був побудований у кількості 4 штук, а його удосконалення РВД-4 з 1930 року — у кількості 9 штук. Ці літаки активно використовувались у польському повітряному спорті на початку тридцятих років, здобуваючи певні успіхи.

В цей час Вігура також почав брати участь в авіаційному спорті. Найбільш важливим чинником стала його дружба із на 6 років старшим пілотом-лейтенантом Францишком Жвіркою, направленим у 1929 році військовою владою на посаду офіцера зв'язку в Академічному аероклубі.

З того часу Вігура найчастіше літав у екіпажі із Жвіркою як механік. У період з 9 серпня по 6 вересня 1929 року на першому екземплярі РВД-2 вони здійснили обхідний політ навколо Європи майже 5000   кілометрів на маршруті Варшава-Франкфурт-Париж-Барселона-Марсель-Мілан-Варшава. 6 жовтня, також на РВД-2, виграли 1-й політ Південно-Західної Польщі. У липні 1930 року Жвірко з Вігурою на літаку РВД-4 взяли участь у міжнародному змаганні туристичних літаків Challenge 1930, але 25 липня після вимушеної посадки в Іспанії їм довелося вийти зі змагань через несправність двигуна.

7 вересня 1930 року Жвірко з Вігурою на РВД-2 знову переміг у 2-му Польоті Південно-Західної Польщі, на рубежі вересня та жовтня на РВД-4 перемогли у 3-му Національному конкурсі авіеток, а на рубежі вересня та жовтня 1931 року на прототипі РВД-5 у 4-му Національному конкурсі туристичних літаків.

Могила Жвирки і Вігури на Повозьках , Варшава

Також в цей час Вігура та інші конструктори проектували нові літаки: літак зв'язку РВД-3 у 1930 році (один екземпляр), спортивний РВД-7, для побиття рекордів висоти, у 1931 році (один екземпляр) та спортивний РВД-5 у 1931 році, побудований у кількості 20 штук і прославлений польотом через Атлантику. У 1932 році був створений сучасний спортивний літак РВД-6, призначений для змагань туристичних літаків Challenge 1932 року. Вибраний для участі у змаганнях, Жвірко вибрав Вігуру своїм механіком. У змаганнях, що проходили 20-28 серпня 1932 року, екіпаж Жвірко та Вігура на RWD-6 зайняв перше місце, вигравши у фаворитів змагань — німецьких команд, а також у репрезентантів інших країн та принісши великий успіх польській авіації. Це було спільним досягненням пілота та конструктора. На згадку про цю подію 28 серпня відзначається День польської авіації.

11 вересня 1932 року, летячи на авіаційну зустріч у Прагу, Францішек Жвірко з Станіславом Вігурою загинули в авіакатастрофі у лісі під Церліцкем Гурним біля Цешина в Цешинській Сілезії у Чехословаччині (нині місце відоме як «Жвірковіско»). Причиною аварії стало відірване під час шторму крило літака РВД-6.

Близько 200 000 людей зібралися в дорогу за похоронною процесією на чолі з польовим єпископом Галлом з церкви св.Хреста на Повозковське кладовище. Труни на своїх плечах винесли із церкви колеги героїчних пілотів, розмістивши їх на фюзеляжах літаків[4]

Обидвох було поховано на Повонзківському цвинтарі (Алея Заслужених, ряд 1-ий, місце 12,13)[5], тоді як у Церліцьку знаходиться їхня символічна могила та встановлено пам’ятник (профінансований Моравсько-Сілезьким аероклубом в Остраві).

• Золотий Хрест Заслуги — за заслуги в галузі розвитку спортивної авіації (30 серпня 1932 року)[6]
• Лицарський хрест ордену Відродження Польщі — посмертно — за заслуги в галузі організації та розвитку техніки в авіації (14 вересня 1932 року)
• Золота Почесна Відзнака 1-го ступеня Ліги протиповітряної та газової оборони — посмертно[7]

• 15 квітня 1933 року Poczta Polska ввела в обіг марку вартістю 0,30 PLN. (каталоговий номер 259) із назвою «Переможці виклику — Ф.Жвірко та С.Вігура»[8].
• Пам'ятна дошка на будинку сім'ї за адресою вул.Пєнькна, 66 у Варшаві відкрита у 1982 році[9].

• Odznaczenie ś.p. por. Żwirko i inż. Wigury orderami Polonia Restituta. „Gazeta Lwowska (1810–1939)”, s. 2, Nr 213 z 17 września 1932.
• Życiorys Stanisława Wigury