Станіслав Гроховський

Станіслав Гроховський гербу Юноша (пол. Grochowski Stanisław; пом. 1 березня 1645) — польський шляхтич, релігійний діяч, королівський секретар. Львівський латинський архієпископ з 1634 року. Представник роду Гроховських.

Станіслав Гроховський
Народився 16 століття
Помер 1 березня 1645(1645-03-01)
Діяльність католицький священник
Alma mater Ягеллонський університет
Посада католицький єпископ, королівський секретар і католицький архієпископd
Конфесія католицька церква[1]
Рід Q16481740?

Життєпис

Найстарший з 6-ти синів Войцеха Гроховського та його дружини Зофії з Монастирських гербу Пилява, внук Петра та його дружини Красіцької,[2] брат луцького та перемиського єпископа РКЦ Ахація, Миколая — королівського секретаря, Кшиштофа — бургграфа Кракова,[2] перемиського каштеляна Феліціяна,[3] львівського каштеляна Рафала.

Походив з Перемиської землі. Навчався у Краківській академії (тепер Яґеллонський університет). 1609 року був королівським секретарем. Мав суперечку з домініканцями у Яворові. 1634 року за його сприяння було збудовано на місці давнішого новий Палац латинських архієпископів Львова;[4] сам Гроховський відмовлявся відбути «інгрес» на посаду, поки не завершили коштовні роботи з оформлення фасаду палацу.[5]

Після того, як львівські ченці-домініканці викрали зі шпиталю св. Лазаря екс-домініканця Радковського, Гроховський наклав на їх костел та монастир інтердикт та відлучення (екскомуніку), які невдовзі скасував нунцій Маріо Філонарді. Видав у 1644 році новий інтердикт та екскомуніку на львівських домініканців; ченці виконали вимоги, тому відкликав їх. Мав процеси з львівським магістратом.[6] 1644 року за його сприяння було перенесено до середини катедри (пол. katedry) біля цвинтаря ікону Матері Божої Ласкавої (потім — до новозбудованої каплиці Домагаличів).[7]

В Латинській катедрі Львова було встановлено йому пам'ятний «надгробок» зліва від головного вівтаря, усунутий під час реконструкції храму за архієпископа Сєраковського Вацлава. Зараз на цьому місці таблиця з епітафією Сєраковському.[8]

Тіло архієпископа спочатку не дозволили поховати через його борги:[9] кредитори домоглись арешту. Прах померлого чекав на поховання, доки спадкоємці Гроховського не виплатили борги.[10] Був похований у родинному гробівці у Перемишлі.

Примітки
  1. Catholic-Hierarchy.org — USA: 1990.
  2. Niesiecki К. Korona polska przy złotej wolności… — Т. 2. — S. 308.
  3. Czapliński W. Grochowski Felicjan h. Junosza (zm. ok. 1649) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Kraków — Warszawa : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1960. — T. VIIІ/4. — Zeszyt 39. — S. 593. (пол.)
  4. Orłowicz M. Ilustrowany przewodnik po Lwowie… — S. 72.
  5. Łoziński W. Prawem i lewem. Obyczaje na Czerwonej Rusi w pierwszej połowie XVII wieku… — T. 2. — S. 21. (пол.)
  6. ks. Rechowicz M. Grochowski Stanisław h. Junosza (zm. 1645)… — S. 599.
  7. Łoziński W. Patrycyat i mieszczaństwo lwowskie w XVI i XVII wieku. — Lwów : Gubrynowicz i Schmidt, 1890. — 305 s. — S. 116. (пол.)
  8. Orłowicz M. Ilustrowany przewodnik po Lwowie… — S. 81. (пол.)
  9. Łoziński W. Prawem i lewem. Obyczaje na Czerwonej Rusi w pierwszej połowie XVII wieku… — T. 2. — S. 24. (пол.)
  10. Лемко І. Цікавинки з історії Львова… — С. 32.

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.