Станіслав Дунін-Борковський (єзуїт)

Збігнев Станіслав Марцін Дунін-Борковський[4] ТІ (11 листопада 1864, с. Виннички[5][6] — 1 травня 1934, м. Бонн, Німеччина) — польський аристократ, граф, чернець-єзуїт, філософ, дослідник творчості Боруха Спінози.

Станіслав Дунін-Борковський
Народився 11 листопада 1864(1864-11-11)[1][2]
Львів, Австрійська імперія[2]
Помер 1 травня 1934(1934-05-01)[1] (69 років)
Мюнхен, Німеччина, Німецький рейх[1]
Країна  Австрія
Діяльність історик церкви, історик релігії
Знання мов німецька[3]
Членство Q1718475?
Конфесія католицтво
Рід Дуніни-Борковські

Біографія

Батько — драматург Вітольд Францішек Дунін-Борковський (1842—1875), застрелився з револьвера у Винничках. Матір — дружина батька Казімера з Фредрів. Дідусь — Александер Лешек Дунін-Борковський (його дружина — Северина з Целецьких)[7].

Основні праці: «Der junge De Spinosa», 1910; «Die Kirche als Stiftung Christi», 1921; «Schцpferische Liebe», 1922; «Spinosa nach 300 Jahren», 1932; «Aus den Tagen Spinozas», 1933[8].

Історія роду

Шаблон:Оновити розділ Походив зі старовинного українського[джерело?] роду. Предок графа Юрій Василь Дунін-Борковський (1640—1702) був генеральним обозним Війська Запорозького, похований в Єлецькому монастирі. На думку Андрія Байцара, згодом нащадки генерального обозного прийняли католицьку віру і переїхали зі Східної України до Галичини.[8].

Примітки

Джерело

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.