Стан (мовознавство)

Стан дієслова (лат. genus) граматична категорія, що визначає співвідношення між підметом, що поєднується з даним дієсловом та актуальним суб'єктом дії, вираженої тим же дієсловом.

Загальна характеристика

Розрізняють активний стан, коли підмет повідомлення — суб'єкт дії: Співак виконує арію, та пасивний, коли підмет — об'єкт дії: Арія виконується (виконана) співаком.

Крім того, деякі мовознавці виділяють також:

  • займенникові стани:
    • зворотний, коли суб'єкт дії сам є об'єкт: вмиватися;
    • загально-зворотний, вказує на внутрішній стан, настрій: гніватися, сміятися;
    • взаємний, коли об'єкт можна виразити займенником «один одного»: цілуватися;
    • непрямо-зворотний, дію виконує дійова особа, а об'єкт виражено непрямим додатком: запастися їжею;
  • результативний стан, коли суб'єкт не називають зовсім (безособове речення, іноді підметом може виступати фіктивне «воно»): дорогу замело. Характерна особливість української мови — наявність особливих результативних форм перехідних дієслів: фортецю зруйновано;
  • стан, в якому суб'єкт виражено непрямим відмінком: мені бракує;
  • в деяких мовах особливий стан виражає відсутність певного об'єкта (протиставлення безоб'єктного стану я займаюсь шитвом активному стану я шию щось).

Типи станів

Активний стан

Пасивний стан

Джерела

  • Сучасна українська мова: Підручник / Пономарів О. Д., Різун В. В., Шевченко Л. Ю. та ін.; за ред. Пономарева О. Д. — вид.2-ге —К. : Либідь , 2001—400 с. — ISBN 966-06-0173-5

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.